Головна > Блог > Бровари

Бровари

Я давно мріяв почати мандрувати Україною і вирішив розпочати свій шлях мандрівника із найближчих до мого дому околиць. 

    Трохи історії. Перші письмові згадки про Бровари датуються 1630-м роком. Але відомо, що люди на цих землях почали жити ще до нашої ери. До цього часу немає єдиного трактування назви міста. Найпоширеніша версія – назва Бровари походить від професії бровар (пивовар). Слово «броварня» має польсько-німецьку історію. На користь цієї версії свідчить фонетичний варіант назви – Броварі (за аналогією до назв інших професій, вжитих у формі множини. За словами відомої броварчанки Марії Овдієнко, саме так, із закінченням “і” вживалася назва міста аж до 1969 року, хоча й непослідовно. У виданні Шевченкового «Кобзаря» 1947 року, Катерина, героїня однойменної поеми, «В Броварях спочила і синові за гіркого медяника купила». Тож раніше Бровари мали назву «Броварі», але втратили цю назву при картографуванні росіянами  в XVII – XVIII ст. 

   Проте існує ще й інша версія назви «Броварі», але вона не пов`язана із броварством. За цією версією «Броварі» – браві (сміливі) ворі (крадії). Самі природні умови сприяли появі розбійників у цих місцях адже кращого місця . ніж броварський ліс для зайняття грабунком , годі було й шукати. Сіверський переказ про заснування Броварів свідчить, що : «Розбійники накрали дівчат ( це сіверський звичай) , і  поставили декілька хат, жінки варили, а чоловіки ходили на здобич. Звідси й назва. Розбійники займались броварством. От хто й каже Бровари, а хто й Броварі. 

    Існує ще один варіант  походження назви Бровари. Колись на цих землях були поширені винокурні і гуральні, а ще раніше з меду диких бджіл виготовляли напої – меди. Мірою цього напою була «проварь» меду.  На  доказ цієї версії свідчить запис у щоденнику богомольця із Смоленська, який у 1797 р. написав, що купив у «Проварях» оселедця. Перша документальна згадка про Бровари – 2 серпня 1630 року у складі митрополита Рутського на  архімандрита Києво-Печерського Петра Могилу. «Історія міст і сіл УРСР» пише, що  Бровари згадуються у 1628 р.  як володіння князя Яреми Вишневецького, його ж називають засновником Броварів.

    На той час тут нараховувалося 46 селянських і 68 козацьких дворів. Селяни займалися землеробством, а козаки – виноробством і пивоварінням. Бровари зазначені на мапі України французького інженера Гійома де Боплана, який перебував в Україні і Польщі у 1630 – 1647 рр. Це свідчить про те, що вже у той час Бровари були досить відомим населеним пунктом. З початком визвольної війни 1648-1654 рр. князь Вишневецький укріпив Бровари, зосередив тут великий добре озброєний загін. Але під ударами повстанців військо Вишневецького було змушене залишити містечко. У 1648 р. створена Броварська сотня, першим сотником якої був Федір Ведмідь. Козаки збудували у Броварах церкву Св. Петра і Павла, про це свідчить надпис на церковному дзвоні: «Року 1648,місяця октября сей дзвон до церкви святих Петра і Павла подан от казаков Броварських…» Сотня проіснувала не дового. Оскільки Бровари стали належати Києво-Печерській Лаврі, а за універсалом Б.Хмельницького не дозволялося створювати козацькі сотні на церковних землях. У 1668 р. Бровари було зруйновано військами графа Шереметьєва. 1680 р. Бровари разом із усіма угіддями і навколишніми селами (Троєщина, Требухів, Дударків, Красилівка) гетьманом Іваном Самойловичем були передані Києво-Печерській Лаврі.

   За наказом Петра І у 1703 р. встановлено поштову дорогу з Києва до Москви, що проходила  через Бровари.

    У 1723 р. у Броварах налічувалося 32 козацьких двори і 58 монастирських Києво-Печерської Лаври. 1767 роком датується згадка про броварського отамана Назара Тонкого та осавула Григорія Бовтрука. Між броварськими козаками і київськими монастирями точилися постійні суперечки  через землю і майно. Цікавою є скарга Києво-Печерської Лаври 1769 року на броварського отамана  Івана Сидоренка про його самовільне захоплення монастирської комори. І так продовжувалося все 18 ст. 

   Після указу Катерини ІІ  від 10 квітня  1786 року частина монастирських володінь, зокрема і Бровари, перейшла у казенне відомство. Тут , у 1787 р. , знаходився маєток секунд-майора Кабатова. 

   У 1817 році у Броварах була побудована поштово-кінна станція, яка була розташована на місці, де зараз знаходиться РАГС. У 1851 році станція мала 45 коней. У 1836 році розпочато будівництво шосе, що з`єднало Бровари з лівим берегом Дніпра. Воно простяглося на 13 верст, керував будівництвом поручик Яків  Соколиков. А з 1868 по 1870 рр. у Броварах функціонував Київський залізничний вокзал. Таке активне будівництво було викликане тим, що через Бровари пролягала основна торгова дорога з Києва до Москви і Санкт-Петербурга. 

    У ніч із 7 на 8 серпня 1814 року у Броварах  сталася велика пожежа у якій загинуло 16 людей. Серед них козаки Тонкий та Гаврило Гвозданий з сином, які рятували церковне майно. На місці дзвіниці було збудовано капличку, яка простояла до 30-х років ХХ ст. 

    У 1823 році Петропавлівська церква була збудована на новому місці (тепер тут середня школа №1). У 1900-1902 рр. вона була перебудована і у такому  вигляді дійшла до 1937 року, коли її остаточно знищили.

   У Броварах був ще один храм – Вознесенський. Він знаходився біля Казенного болота. Його розібрали у ХVIII ст. , а ікони і книги передали до Свято-Троїцької церкви. 

    У 40-х роках ХІХ ст. Бровари декілька разів відвідував Тарас Григорович Шевченко. Перший раз Шевченко був у Броварах, коли йому було 15 років. Тоді він разом із кріпаками йшов услід за паном Енгельгардтом давнім поштовим шляхом через Бровари (Броварі), Димерку , Богданівку, Рудню, Семиполки, Калиту. Сталося це весною 1829 року. Про це навіть зберігся запис : «От Киева до Броваров, до устройства шоссе, дорога пролегала по болотистым и песчаным местам, так что в сухое время от сыпучих песков, а в сырое от топких болот переезд был сопряжен всегда с большими затруднениями, а иногда и с опасностью». Броварські подорожі Шевченка навіки відобразилися у його творах «Прогулка с удовольствием и не без морали», «Варнак», «Близнецы», «Сотник», «Катерина». Легенди про розбійників-борворів відчуваються у поемі «Варнак» : «Вийшов я з ножем в халяві з Броварського лісу». Звідси родом і перекази. Що надихнули поета на створення творів про Катерину (поема «Катерина») та про іншу Катерину – княжну Катрусю (повість «Княгиня»). На реальних подіях ґрунтується поема «Сотник» : у 1725 році у селі Гоголеві , що за декілька десятків кілометрів від Броварів, сотникував Матвій Соболівський , який мав сина Петра. Дослідники висловлюють гіпотезу , що Шевченко у 40-х роках ХІХ ст. спілкувався з онуком Петра , Павлом Соболівським, який і розповів йому цю історію, а у поемі «Сотник» Шевченко поєднав схожі перекази двох броварських родів – Соболівських і Бориспольців.

   У повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» є такі рядки : «С любов’ю принял лепещущих крошек старый Белогруд и распахнул свою синеполую рызу чуть-чуть не по самые Бровары». 

   У повісті «Близнецы» згадується родовід сотника Сокири, багаті родички якого мешкали в Оглаві. 

    На Броварщині відбувся і арешт Шевченка , коли він повертався до Києва із весілля Костомарова на Чернігівщині. 

   19 травня жителі Броварів віддали останню шану Кобзареві.

   У 1900 році у районі, де зараз знаходиться Київська Птахофабрика, було закладено військовий аеродром, де проходили навчання авіаторів. У серпні 1913 року під час військових маневрів тут знаходилась третя авіаційна рота, якою командував полковник Боресков. У її складі були майбутні Герої Першої Світової війни – поручик М.Е.Крутень ( військовий льотчик, що збив 20 німецьких літаків), а також повітряний ас, поручик П.М.Нестеров (перший у світі виконавець «Мертвої петлі»).

Бровари. Фото-галарея