“Життя і смерті спивши щедрий келих,
Усі літа спаливши на вогні,
–
Я скифський цар, лежу в дніпровських Геррах,
І стугонять століття по мені.
Чиї тепер там кроки землю будять?
Яка зійшла над обрієм доба?
Я міцно сплю, тримаючи на грудях
Тяжінь високовольтного стовпа.
Над ним гудуть вітри в сталевих струнах,
Під ними землю крає чересло.
Крізь мене йдуть в світи пекельні струми,
Чоло ж моє колоссям проросло.“
(вірш знаменитого археолога Б.М. Мозолевського)
Давнє Перепетовое поле розкинулось на південь від нинішнього села Фастівець Фастівського р-ну Київської області. Багато століть на цьому полі стоять десятки курганів, вік яких – від 5 до 2,5 тисяч років …. Найвідомішими серед них є курган Переп’ят, споруджений в 6 ст. до н.е., і царський курган Переп’ятиха 7 століття до н.е. Завдяки своїм розмірам (10-11 метрів у висоту і до 30 м в діаметрі), ці кургани були відомі ще за часів Київської Русі. Літописні згадки про них зустрічаються у 1151, 1159 і1172 роках. При цьому і тоді і раніше, події на Перепетовому полі пов’язані з туманом. Можливо, це містика, можливо – властивість клімату… Ще за часів раннього середньовіччя виникла легенда про князя Переп’ята і його дружину, княгиню Переп’ятиху. Згідно легенди, війська князя і княгині не впізнали один одного в густому тумані і вступили в бій. У битві загинув князь Переп’ят. Невтішна княгиня наказала слугам засипати її живцем в похоронній камері. Над могилами князя і княгині були насипані два високих кургани – Переп’ят і Переп’ятиха ….
3 квітня 1151 року на Перепетовому полі зустрілись війська київського князя Ізяслава Мстиславича та всім відомого Юрія Довгорукого, засновника Москви. Довгорукий мріяв захопити Київ. І тут знову зустрічаємо згадку про туман. Літописець пише:
” Когда же светала пятница [4 квітня], Изяслав, приготовив к бою все полки свои, двинулся к нему. Но Юрий не хотел еще биться, а ждал Владимира [Володаревича]. Изяслав тем временем приступал все ближе, и тогда Бог сделал [такую] мглу, что никуда не видно, только до конца копья [было] видно. И застиг [их] дождь, и под ним уперлись они в озеро оба, и разъединило их озеро (розлив весняних вод – Авт.), и потому не можно было [пойти] ни тем [на тех, ни этим] на тех.”
Тільки в полудень імла розійшлась і почалась битва, яка тривала два дні. Нарешті війська князя київського перемогли: “была сеча лютая и злая. Бог же, и святая Богородица, и сила честного животворящего креста помогли Вячеславу, и Изяславу, и Ростиславу, и тут победили они Юрия. А половцы же Юрьевы, даже по стреле не пустивши, тогда побежали, а потом – Ольговичи, а потом побежал Юрий с детьми. И когда они бежали через Рут, много дружины утопилось в Руте, ибо был он болотистый. И когда они бежали, то одних избили, а других захватили.“
Після того багато століть пропливло над давніми курганами….Вперше Переп’ят і Переп’ятиха були розкопані у 1845-46 роках, в ході однієї з перших археологічних експедицій Російської імперії. Роботами керував професор Київського університету Микола Іванішєв. Стіни Переп’ятихи були складені з дуже твердих земляних валиків. Під курганом розташовувалася похоронна камера, площею 180 м2. Її дерев’яні стіни мали висоту 5-7 метрів, а стеля спирався на 16 стовпів (!). Така конструкція і вік кургану Перепьятіха ставлять його в ряд найбільш видатних пам’яток скіфської цивілізації.
У червні 1846 в розкопках кургану Переп’ят брав участь штатний художник археологічної комісії – Тарас Григорович Шевченко. Тут великий поет зробив кілька малюнків і написав вірші: «Чернець», «Швачка», «Іржавець».
“В Переп’яті гайдамаки
Нишком ночували.
До схід сонця у Фастові
Хлоп’ята гуляли.”
( Т.Г.Шевченко. Уривок з віршу “Швачка”. 1846).
Розкопки показали, що обидва кургану були пограбовані ще в глибоку давнину. Незважаючи на це, було виявлено чимало цікавих знахідок, в т. ч. – Скіфський посуд, намисто, сережки, бурштинова пластина і 24 золоті бляшки-аплікації із зображенням грифонів. Ці грифони стали окрасою української колекції Скіфського золота …
Село Фастівець було засновано в середині 17 століття селянами-втікачами. Рятуючись від польської панщини, втікачі приховували свої справжні прізвища. Вони займалися землеробством і ремеслами. Село розташовувалося поруч з Фастовом, тому і було названо Фастівець. Жителі Фастівця брали активну участь у війнах проти Речі Посполитої. Підтримували Богдана Хмельницького, фастівського полковника Семена Палія та повсталих під час Коліївщини. З часом село розрослося. Польські пани прийшли й сюди. У селі була побудована економія графа Браницького і садибний будинок. Для охорони садиби з Польщі прибули шляхтичі з сім’ями. Їхні нащадки і тепер живуть в Фастівці. Саме тому, в 1864 році з 812 мешканців села 138 були католиками (Л. Похилевич) … У грудні 1825 року в селі проходили важкі бої російської регулярної армії з повстанцями декабристами під проводом Бестужева-Рюміна та Муравйова-Апостола.
У Фастівці довго не було свого храму. Жителі села зараховувалися до приходу Миколаївської церкви в сусідньому селі Снетинка. Тільки в 1910 році почалося будівництво сільського храму Архістратига Михаїла. Це був величний храм в “єпархіальному” стилі. У 1950-х роках комуністи знесли церкву, варварськи зруйнувавши її за допомогою бульдозерів …
У 1878 р в селі була відкрита земська школа. У 1912-16 рр. побудували нове цегляне приміщення школи. Також, був споруджений окремий корпус з квартирами для вчителів. Школа збереглася до наших днів. Це Г-подібна в плані одноповерхова споруда в стилі історизм. Головний фасад має симетричну композицію і фланкірован двома ризалітами, завершеними трикутними фронтонами. Споруда багато прикрашена цегляним декором. Будівля школи вимагає постановки на облік, як пам’ятник цивільної архітектури початку 20 століття.
Зараз у Фастівці проживає понад 1000 осіб. Село розвивається. На місці зруйнованого храму поставлена каплиця. Розроблено проект будівництва нової церкви. Кургани Переп’ят і Переп’ятиха визнані пам’ятками археології. Правда, після проведення розкопок, від колись величних курганів залишилися лише малі, нерозкопані частини … У 1987 р на Переп’яті встановлено пам’ятний знак. Тут створено невеликий меморіальний комплекс “Переп’ят” імені Тараса Шевченка. Завдяки стародавнім скіфам і Тарасу Шевченку, історичне Перепетове поле відомо по всій Україні та за її межами ….
Текст і фото – архітектор Іван Биков ( частина книги “Архітектурні скарби Київщини”)
Перепетове поле
Курган Переп’ят. Тут працював Т. Г. Шевченко
Золотий грифон з кургану Переп’ятиха. Скифське золото України.
Схема битви на Перепятовому полі у 1151 році. Тут перемогли засновника Москви
Перепетове поле На задньому плані – один з курганів.
с.Фастівець. Земська школа. 1912-16 рр. ( фото школи – Р. Клименко)