сборе ждут сигнала для начала
Шесть с половиной миллиардов
слишком тяжёлая ноша для того
чтобы всё начинать сначала
Про літній Тернопіль. Частина перша. Понаїхали.
Спонсор цього посту пісня гурту ТОЛ – РадіОН. Саме вона спонукала мене написати його. Я, правда, і сам, не зовсім вловлюю зв’язок але коли вона почала грати по радіо мені захотілося саме написати пост, а не теґувати фотки на фотостоках.
Отож поїхали.
Ми з Оленкою жили в готелі “Монако”. В Тернополі, взагалі, чудно з назвами. Майже на виїзді з міста, але поряд з університетом.
Сіли на тролейбус, проїхалися до Кафедрального собору Різдва Христового.
Пішечки прогулялися до театру. Поснідали в “Козі”. Взяли собі кави ( там на площі дуже смачна кава, доречі) і чекали друзів. Вони якраз встигли на байк-шоу, влаштоване байкерами, які понаїхали на фестиваль.
А потім просто піщли тинятися. Все як завжди).
Загуляли знову в Топільче.
Фестивалю пива в цей раз тут не проводилося. Це звичайно стало “журбинкою”, але не критичною)).
Літній гідропарк Тернополя дуже красивий і атмосферний.
Потрапили на якісь змагання гончарів. Якраз поспостерігали конкурс зі “сліпого” створення посуду.
Вид на церкву Воздвиження чесного Хреста зі сторони парку.
Погуляли трохи парком. Тут прохолодно ( в спеку то) і цікаво). Багато дерев’яних скульптур ідолів. Маленький зоопарк. Вода всюди. Дивні дитячі майданчики…
Це ,типу, казка про Червону шапку. Серйозний такий вовк.
Бабусі на лавках…
Просто лавка. В мене манічка. Я багато фоткаю лавки)).
Зоопарк такий собі. Тільки назва. Але звірі дуже привітні, багато які з них підбігають до паркану, дають себе погодувати. Просто дитячо/щеняе частя).
Стріт ( ленд) арт. То повзе Європою я бачу) Часто де зустрічав таке взуття.
Не забуваємо, що ми хунта.
Цивілізована хунта))
Але ,як на мене, найцікавішою родзинкою парку є місцина з дивними дитячими майданчиками, виконаними в космічному стилі.
Вийшли з парку – пішли щукати де ж пообідати.
В Ковчезі не сподобалось, в розлекламованій Тернопiльській Кнайпі “1540”, нам пообіцяли вареники аж через годину, і це при пустому залі ( бо вони , бачте, готують, казли, для музикантів), тож пообідали ми в Хінкальній. Не всі оцінили, правда, грузинські супи.
А потім ми знову вирушили тусячити на фест. Але це вже зовсім інша історія. Яку ви вже читали.
Але не перемикайтеся, буде ще багато цікавого.
