Ось що про Царівку пише Вікіпедія.
Село засноване в 1861 р За даними Л. Похилевича, в 1865 р в Царівка належала якомусь Карпенку. Тоді в селі проживало 273 чоловік.
У Царівці на поч. ХХ ст. налічувалося з півсотні гончарів, які славилися вишуканим посудом світлочервоного кольору, а також керамічними димарями. Донині тут гончарує кілька майстрів, простий і полив’яний посуд котрих відзначається традиційністю форм, високою технологічною якістю виготовлення та стриманістю орнаментування. Відомі царівчанські гончарі — Микола Хієнко, Дмитро та Іван Каченюки, Микола Токаренко. Царівка вважалась одним із гончарних осередків.
13 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Царівку проходила Волинська група (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки.
21 листопада 1921 р. через Царівку, вертаючись з Листопадового рейду, проходила Подільська група (командувач Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки.
Церква Олександра Невського. Текст Андрія Власенка із сайту “Наша парафія”.
Церква св. Олександра Невського збудована 1900-ті рр. Найцікавіші у царівської церкви (звичайної собі єпархіалки) — надбанні хрести. Усі до одного! Вони традиційні, але з претензією на модерн. Такі самі й вікна. Вони (і хрести, і вікна) збереглися навіть після останнього ремонту 2013 року. І за це — щира дяка від усіх аматорів УЦА місцевій громаді і настоятелю. Дай Боже церкві зберегтися в усій красі й після наступних ремонтів!
На жаль, з відвідувань храму Андрієм Власенком дещо змінилося – хрести зняли, вони комусь не сподобались.
Фото Романа Маленкова.
