В Городку, що на Хмельниччині офіційно презенту вали унікальний набір листівок, присвячених історичній спадщині міста. Попри те, що визначення «унікальне» у нас досить часто вживають просто заради красивого слова, цей проект є дійсно таким. Традиційні набори листівок це зазвичай про матеріальну спадщину, що дійшла до наших днів. У Львові, Києві, Одеси, Кам’янці-Подільському чи там у Збаражі з Коломиєю тощо, – з цим проблем немає, – гонорових пам’яток, що так і просяться на листівки чи сторінки фотоальбомів там чимало. В Городку ж після влади комуністів справжня «пам’яткова» пустеля. А швидше – цвинтар…
Все чим можна було похвалитися ретельно зачистили ще у 1930-х роках. Мартиролог знищеного можна й згадати, але сенс? Ті пам’ятки давно знищені вщент і лише нечисельні пожовклі світлини про все те нагадують.
Секретар Городоцької міськради Олена Гріх, а саме міськрада є ініціатором та замовником друку листівок, виступаючи презентації проекту, що відбувся у приміщені Городоцької центральної бібліотеки у формі відкритого уроку історії для учнів 8-б класу місцевого ліцею №1 зокрема зауважила:
«Ми маємо міста-побратими в Польщі, Литві, Франції… Також наша громада широко контактує з іншими громадами в Україні. При зустрічах завжди хочеться розповісти яку багату и дивовижну історію має наше місто. І є що розповісти, та хоч щось показати і подарувати на згадку ми не можемо. Однак є у нашого невеличкого міста унікальна і загадкова сторінка, яка не лише надзвичайно цікава, але й дуже яскраво візуалізується. Їй і присвячений випуск листівок «Городок на давніх картах Європи». Цей проект також показує тяглість історії нашого міста до загальноєвропейської історії і ще раз підтверджує – Городок це найсправжнісінька Європа!», – підсумувала пані Олена Гріх.
Самі автори проекту, а це Відділ культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міськради та член команди ГО «Україна Інкогніта» історик, журналіст та краєзнавець Дмитро Полюхович про ідею «Городка на давніх картах» зазначають наступне:
«На перший погляд Городок – лише одне з сотень малих міст України. Навіть його назва на це відверто натякає. Немає про нього згадок і на золотих скрижалях світової та вітчизняної історії. Звісно, що упродовж віків у нас відбувалися певні події та різного ступеню кривавості колотнеча, та це були «бої місцевого значення» про які ніколи не напишуть у підручниках історії. З яскравими пам’ятками минувшини в Городку теж кепсько, – їх ретельно зачистили російські більшовики як «ідіолоґічєскі врєдную» спадщину «старого режиму».
Але завше знайдеться якесь «але»…
Є в історії Городка гонорове «але», яким при всьому своєму бажанні не зможе похвалитися жодне інше мале українське місто. Зокрема з маленьким Городком пов’язана величезна загальноєвропейська географічна загадка минулого.
В добу Середньовіччя та Ренесансу на географічних картах, що тоді більше нагадували схематичні плани, вказувалися лише найважливіші міста. Як і чому це сталося, – сьогодні збагнути неможливо, але до цього дуже-дуже поважного товариства якимось чином зумів долучитись подільський Городок!
Зокрема на карті «Сарматії» Себастьяна Мюнстера (Базель, 1544 рік), що охоплює всю Центральну та Східну Європу, бачимо лише три десятки головних міст цієї частини континенту: Краків, Варшаву, Кенігсберг, Вільно (Вільнюс), Ригу, Львів… і Городок!
Важливо: це не поодинокий випадок, коли можна говорити про випадковість. Це система – Городок присутній на абсолютній більшості європейських карт доби Ренесансу.
Такої честі ПОСТІЙНОЇ присутності на картах XVI ст. не має жодне з малих міст України! Сусідній Смотрич, а це, нагадаємо, – перша столиця Поділля, де навіть власні монети карбувалися, з’являється лише спорадично. Чималий на той час Сатанів, – взагалі ігнорується. А от маленький Городок, у якому на кінець XVI ст. було заледве дві сотні будинків, – у фокусі уваги.
Вперше наш Городок (Hrodlo) з’являється на мапі Марко Беневентано «Тabula moderna Polonie, Vngarie, Boemie, Germanie, Russie, Lithvanie» (Нова карта Польщі, Угорщини, Богемії, Германії, Русі, Литви), яка ілюструє римське видання «Географії» Клавдія Птолемея (1507 рік). Карта, до речі, яскраво демонструє, що європейські картографи не мали й зеленого уявлення про Поділля, яке на той час було далекими загумінками Європи. Зокрема, Кам’янець тут чомусь посів законне місце Хотина, а Смотрич узагалі опинився далеко за Дністром десь на Буковині.
Карта Беневентано трохи пояснює, як маленький Городок нахабно «вліз» у товариство «поважних дядьків». Європейські картографи досить туманно уявляли не лише розташування міст на Поділлі, але і їх розміри. Зате активно копіювали роботи попередників.
Велика географічна загадка може мати ще одну відгадку. На абсолютній більшості давніх мап Городок стоїть на березі величезного озера Амадока.
У V ст. до н.е. «прісноводне море», з якого витікає річка Гіпаніс, тобто Південний Буг, придумав «Батько Історії» Геродот. У ІІ ст. вже нашої ери «Батько астрономії та географії» Клавдій Птолемей наніс це озеро на мапу й назвав його «Амадока».
Від часів Птолемея і аж до першої третини ХVІІ ст. це міфічне озеро, хоч ніколи й не існувало, однак уперто кочувало по географічних картах Європи.
Уперше на берег Амадоки втулив наш Городок видатний картограф минулого Себастьян Мюнстер. Далі «дует» Амадока-Городок стає нерозривним. Цікаво, що коли геродотівське озеро випарувалося з мап, одночасно зник з них і Городок, перейшовши в розряд дрібних, не вартих уваги містечок.
Факт, що Городок колись вважався «столицею» Амадокського краю, теж дуже гоноровий. Адже завдяки йому, хай і опосередковано, місто долучилося до основного потоку світової історії, а такі загальносвітові величини як Геродот і Птолемей стали співавторами чи не найяскравішого бренду Городка!»
На загал Городок присутній на понад двох десятках європейських мап XVI та першої третини XVIІ століть. Автори проекту вибрали лише частину найцікавіших, бо у більшості випадків усі вони повторюються і відрізняються лише деталями.
Виходячи зі сказаного – проект дійсно унікальний і аналогів в Україні на сьогодні немає.
На жаль у продаж сувенірні набори не поступлять, – їх використовуватимуть лише у якості подарунків для жителів та гостей міста та у якості «гостинців».
