Владарки “Тульчинського двору”

ФРЕЙЛІНА ДВОХ ІМПЕРАТРИЦЬ

Літом 1762 року  Катерина ІІ  стає імператрицею. Позаду залишилось 18 довгих років шлюбу з Петром ІІІ, у чужій країні, з чоловіком, який не любив її, і  тільки  мріяв, як би швидше відправити Катерину у монастир.Це були найважчі випробування молодої принцеси-німкені.Від самотності і нудьги рятували фрейлини Катерини ІІ, одною з яких була Жозефіна Мнішек.

Походячи з багатого і знатного польського роду,вона деякий час перебувала при дворі Єлізавети, свекрухи Катерини ІІ.

Катерина ІІ все життя буде пам’ятати  підтримку і співчуття  польки і пізніше теж простягне їй руку допомоги.

Красива , багата  Жозефіна була одна з найпривабливіших наречених Польщі. Шукаючи гарну партію доньці, батьки відправили її до блискучого двору Єлізавети. Але партія знайшлась пізніше, саме у Польщі.Це був некоронований король Польщі, найбагатший наречений -Станіслав Щенсний Потоцький. Молоді одружилися за заповітом батьків, до шлюбу бачивши лише портрети один одного. Розглядаючи шлюб, як обов’язок, були приємно вражені познайомившись.З часом між ними з’вилися романтичні почуття.Після одруження Станіслав вирішує перенести родинну резиденцію у місто Тульчин.Саме тут, на березі річки Сильниці він у 1775 році починає  будівництво розкішної резиденціі, яка згодом отримує назву “Тульчинський двір”.

Велику роль у створенні родинного гнізда  внесла Жозефіна.Перебуваючи тривалий час у Петербурзі, вона знала, як зробити резиденцію гідною найбагатішої родини Польщі.Запросивши французького архітектора Лакруа, Жозефіна переконує чоловіка будувати палац у стилі класицизму,на манер Катерини ІІ, для якої будує в цей час будується Мармуровий палац архітектором Антоніо Ренальді. На фронтонах палацу Тульчинського палацу вміщують герби родин Потоцьких і Мнішек.Перша владарка “Тульчинського двору” опікується і створенням парку за палацом, який згодом отримує назву “Хороше”.

У шлюбі з Потоцьким Жозефіна народила одинадцять дітей. Але Станіслав Потоцький веде активне політичне життя, і з часом все рідше буває у Тульчині.Тут живе і веде господарство Жозефіна з дітьми. Їй дуже допомагав владний та хазяйновитий економ Северин Клембівський, якого вона дуже цінувала і подарувала йому маєтки на територіі нинішнього Ямпільського району.Тепер це села Клембівка і Северинівка.

Та невздовзі шлюб Жозефіни і Станіслава руйнує наступна владарка “Тульчинського двору” Софія Глявонс –Вітте.За іронію долі саме Жозефіна дала повштох для піднесення Софіі і входу іі до дворянського кола.Спочатку  Жозефіна намагалася врятувати шлюб і звернулася до Катерини ІІ , яка навіть погрожувала арештом Потоцькому.Тому він із Софією жив за кордоном. Але згодом, розуміючи, що війна за Потоцького програна, погоджується на грошову компенсацію і переїздить у Петербург.

Більшість дітей Жозефіни знайшли своє місце при імператорському дворі.

Реліквіі, пов’язані з Жозефіною Потоцькою, серед яких був образ Матері Божої у короні “Пилява”, який був подарований на честь весілля Жозефіни і Станіслава, зберігалися у селі Печера, Немирівського району.Туди вони потрапили від іі сина Ярослава.Там були і портрети Жозефіни, з яких дивилася чарівна жінка, свідок яскравого і бурного життя двох імператриць, перша владарка ”Тульчинського двору”.

                                        Подільська Попелюшка

Доля цієї прекрасної жінки вражає таємничістю та романтизмом.

На фактах її біографії ще напишуть не один роман, а дійові особи у ньому будуть досить відомі- російська імператриця Катерина ІІ , цар Олександр І, польський король Станіслав Понятовський, князь Потемкін, граф Станіслав Потоцький. У свій час її краса і розум підкорили королівські двори Петербургу, Варшави,Парижа.

І як завжди, все почалося з його величності випадка.Якось польський посол у Туреччині Лясопольський потрапив на торговицю.У Стамбулі, торгівля людьми на той час була поставлена на широку ногу.Тут починали рабське життя сотні жінок із слов’янських країн.Із мінаретів колишнього собору святої  Софіі, а тепер ханської мечеті, вже було чути голос мулли, коли посол побачив двоє чарівних дівчат і вирішив придбати їх.Так біля стін святої Софіі почалося нове життя  майбутньої  владарки “ Тульчинського двору”  Софіі Потоцької.

Незабаром посол вирушив до Варшави. Але  шлях Лясопольського пролягав через Австрійські землі. Ось тут виникла проблема, оскільки імператриця Марія –Тереза заборонила провіз рабів по територіі Австро-Угорщини.

Тому  посол залишає сестер у Кам’янці-Подільському, у сім’ї коменданта фортеці -Вітте.Його син, втративши голову від чарівної гості, таємно одружується з Софією. І хоча, Софія не в захваті від Йосипа, але розуміє, що цей шлюб дасть їй можливість позбутися статусу рабині.Щоб не зруйнувати честь роду Вітте, розповсюджують легенду , за якою Софія — наслідниця грецького престолу Геліче-Клявоне. Меньш щаслива доля була у молодшої сестри Софіі – Фатіми, яку продали у гарем Хотинського паші.Пізніше Софія забере свою поневічену і хвору сестру у Тульчин, де вона і помре в неї на руках.

А у Софіі все попереду. Повертаючись з Туреччини через Кам’янець –Подільський, французький посол Шуазель Гуф’є зупиняється у родини Вітте.І вже через деякий час Париж тільки і говорить про чарівну грекиню. Віттів запрошує до себе сам французький король. А далі буде Варшава і зустріч із королем Станіславом Понятовським ,зустріч з Катериною ІІ, яка бере іі у свою свиту. Вона зводить з розуму самого Потьомкіна, і стає його фавориткою.Виконуючи завдання Катерини ІІ, Софія отримує в знак вдячності маєтки у Білорусії та під Петербургом. Та на черзі наступне завдання – звабити у інтересах Російської імперіі найбагатшого польського магната Станіслава Щенсного Потоцького.На цей раз Софія не прикладала особливих зусиль. Потоцький вже давно пристрасно дивився на чарівну фаворитку долі.Але надто великий вузол проблем треба було розв’язати для того, щоб одружитися з Софією Вітте.

По-перше законний чоловік вимагає компенсацію,по-друге, він сам одружений, і його дружина Жозефіна, не даючи розлучення звернулася до самої Катерини ІІ. Врешті – решт проблеми всі розв’язані, і молоді можуть повернутися у розкішну садибу Потоцького у Тульчині.

Тут в Успенській церкві, Софія Геліче-Клявоне-Вітте стає Потоцькою.Станіслав, кохаючи її до нестями, виконує усі іі забаганки.Палац у Тульчині стає ще розкішнішим .При палаці був театр, де часто виступала сама Софія. Але найрозкішнішим подарунком став чудовий парк, побудований в Умані і названий на її честь.

В Умані вона проводила майже усе літо і найбільше любила гуляти алеями парку на самоті, слухаючи спів птахів.Тут, в Умані, вона заповість її поховати. А між тим, час линув і колись красень Станіслав Потоцький вже не панував у серці Софіі.Вона покохала старшого сина Станіслава від першого шлюбу –Юрія. Потоцький не взмозі пережити це помирає від серцевого нападу.Після смерті Потоцького починається  розподіл його величезного спадку.

Вдало одруживши своїх доньок, Софія виїздить за кордон, де проживає тривалий час.Однак після повернення з’ясовує, що у Тульчині їй вже не раді, мало того,її рідний син Мечислав виставляє матір за двері.Щоб заспокоїтись, вона їде до молодшого сина Болеслава  у Немирів, і живе там деякий час. Помирає Софія за кордоном, де тривалий час лікувалась.Щоб виконати її волю і поховати в Умані, Софію перевозять, як живу,через кордон(оскільки через острах перед епідеміями перевозити небіжчиків було  заборонено).

Та не судилося їй спочини біля любимого парку.Під час невеликого землетрусу у місті обвалилась лише каплиця, де була похована Софія.Тому громадою міста було вирішено, що тут лежить велика грішниця, і її слід перезаховати у місті Тальне. На жаль, її могила з часом зникла.

Отак, містично, з невідомості спалахнула і згасла зірка чарівної Софії.

Остання владарка «Тульчинського двору»

Наприкінці червня 1825 року світло у вікнах подільського Лувру,так називали у свій час палац панів Комарів у Мурованих-Курилівцях, горіло майже до світанку.

Батьки готувались до заручин своєї доньки Дельфіни з сином Станіслава Потоцького Мечиславом.