За позовом Київської окружної прокуратури м. Одеси суд зобов’язав Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров’я України укласти охоронний договір на пам’ятку архітектури та містобудування місцевого значення. Про це повідомляє Офіс Генерального прокурора.
- Санаторій «Люстдорф» Одеса. Фото: lustdorf.org.ua
Протягом тривалого часу власник об’єкта нерухомості – Державний заклад «Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій «Люстдорф» Міністерства охорони здоров’я України, не виконував роботи з ремонту й відновлення будівлі-пам’ятки, хоча санаторій активно експлуатувався для лікування та відновлення дітей. Така бездіяльність призвела до погіршення стану пам’ятки архітектури (в окремих ділянках чільного та дворового фасадів спостерігаються тріщини, відшарування тиньку та фарби) і загрози її остаточного руйнування та знищення.
Це стало підставою для звернення прокурора до суду з відповідним позовом, який на теперішній час задоволено.
Укладення охоронного договору забезпечить визначення особливостей режиму використання будівлі-пам’ятки, види і терміни виконання реставраційних, консерваційних, ремонтних робіт й інших пам’яткоохоронних заходів задля її охорони та збереження для нинішнього і майбутніх поколінь, при цьому особливо враховуючи перебування там дітей, їхнє лікування та оздоровлення.
Довідка
У ХІХ столітті санаторій функціонував як готель та користувався величезною популярністю. У 1914 році санаторій увійшов до путівника Карла Бедекера для мандрівників, в якому зазначалося, «що в чотирьох милях від Великого Фонтану знаходиться німецька колонія Люстдорф або Ольгіно, популярний курорт і як місце для проживання рекомендується готель «Вілла Кітті», яку побудував Вільям Вількот».
Після революції готель було націоналізовано, а його будівля була передана для організації дитячого санаторію, на базі якого в 1922 році відкрито дитячий притулок.
Спорудження будівлі головного корпусу розпочато у 1934 році за проектом, розробленим групою архітекторів: І.Н. Альтером, А.Р. Копиловим, В.Л. Фельдштейном, на чолі з Ф.А. Троупянським. Будівництво тривало до 1938 року. В інтер’єрах головного корпусу збереглися автентичні віконні вітражі з рослинним орнаментом та абстрактними малюнками.
Вже з 1937 року у цій будівлі отримували лікування 350 дітей з кістково-суглобовим туберкульозом, у тому числі з використанням оперативних методів, терміном від 2-х місяців до 2-х років.
Будівля головного корпусу санаторію прийнята під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 15.08.1985 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення на підставі наказу Міністерства культури і туризму України від 05.04.2011.
Як раніше повідомляла “Україна Інкогніта”, – Черкаський окружний адміністративний суд задовольнив позов Черкаської окружної прокуратури, предметом якого є один із будинків, розташований у центральній і водночас історичній частині міста Черкаси, поблизу палацу культури «Дружба народів» – «Житловий будинок кінця ХІХ ст.», який є об’єктом культурної спадщини.
Суд зобов’язав власника будинку упродовж місяця з дати набрання рішенням законної сили укласти з Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації охоронний договір на вказану пам’ятку архітектури.