Представники «Правого сектору» просять уповноважені державні органи та структури забезпечити виконання Почаївською Лаврою УПЦ МП вимог Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» та прибрати зі стін Святині зображення очільника російської імперії Ніколая ІІ та його сім’ї. Про це повідомляє ПЕРШИЙ онлайн.
- Стінопис із Миколою Кривавим нанесений московськими ченцями на стіни української святині
– Оскільки «канонізація» російської царської сім’ї в рпц відбулася у 2000 році, зображення «святих» у Почаївській Лаврі вірогідно нанесли уже після цього. Тому окремо просимо Міністерство культури та інформаційної політики перевірити законність внесення московським патріархатом російсько-імперської символіки до інтер’єру Почаївської Лаври, яка є пам’яткою архітектури національного значення. Якщо у Почаївській Лаврі все ж відмовляться виконати вимоги Закону України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії», залишаємо за собою право звернутися до Міністерства юстиції, яке згідно ч. 2 ст. 7 того ж Закону уповноважене подавати позов про припинення (заборону) у судовому порядку юридичних осіб, політичних партій, інших об’єднань громадян, які не виконують вимоги Закону, – йдеться в повідомленні “Правого сектору”.
На думку “Правого сектору”, скасування реєстрації Почаївського монастиря УПЦ МП у стократ пришвидшить повернення Почаївської Лаври українському народу, оскільки автоматично припинить дію договору безоплатного користування московським патріархатом спорудами Лаври, підписаний за вказівки Януковича на 49 років, а московський патріархат до того ще й втратить купу нерухомого майна у Почаєві, накопиченого (невідомо на скільки законно) за останні 30 років.
Наша довідка
Процес канонізації останнього російського імператора по часу повністю накладається на період кардинальної зміни внутрішньої і зовнішньої політики Росії. Якщо на початку 90-х років наші сусіди ще дещо як намагалися будувати демократичне суспільство (або робили вигляд, що намагаються), то з другої половини 90-х в РФ все сильніше стали звучати традиційні для Росії авторитарні і імперські нотки, які згодом вилилися у відверті фашистські марші.
- Вручення російським “кізяком” копії “надимської ікони” Миколи Кривавого військовому злочинцю Стрєлкову-Гіркіну
Кремлю тут же знадобилося освячення нового курсу чимось високим, скрєпным і, не побоїмося цього слова, духовним. Останній російський імператор як ніхто інший підходив у якості прапора відродження імперії. Як і для просування ідей святості кремлівської влади, зауважимо
У 1996-му спеціальна Синодальна комісія винесла позитивний вердикт щодо канонізації Царствених мучеників, але на Архієрейському соборі РПЦ 1997-го рішення про “прославлення” продавити не вийшло – частина єпископів висловилися категорично проти, а абсолютна більшість зайняло вичікувальну позицію.
Рішення про канонізації Миколи Кривавого Архієрейський собор РПЦ ухвалив лише в серпні 2000-го. Декількома місяцями раніше, в травні, президентом Росії став Володимир Путін.
У церковному “табелі про ранги” цар і його родина отримали досить низький чин “страстотерпців”. Завчасно написані “ікони” вже активно “мироточили” та гастролювали по містах і селах колишньої Російської імперії.
Ось як описує перебування такої “ікони” на Вінниччині в 2000-му прес-секретар чорносотенного Союзу православних громадян Кирило Фролов: “Скрізь, де побувала ікона… рефреном звучало: чому і хто розділив наш триєдиний російський народ? Безумовно, це було покаянням і в потуранні каїнову братоненависній справі “самостійщині””.
У 2018-му російські окупанти привезли до окупованого Луганська величезну та дуже шановану путіноїдами та їх посіпаками із МП «Надимську ікону» кривавого російського царя.
- “Гастролі” надимської “ікони” Миколи Кривавого по росії. Пізніше окупанти притягли це неподобство до окупованої Луганщини, а представники т.з. УПЦ це благословили
Із благословення митрополита Луганського і Алчевського Митрофана (т.з. УПЦ МП) в окупованому росіянами місті відбувся Хресний хід пам’яті Святих Царствених страстотерпців.
Кореспондент рупору окупантів ІА “Новоросія”, так пише про подію:
«Память о Государе, о Царской семье – очень важная часть русской идентичности. Показательно, что ненависть к Царственным Страстотерпцам проявляют люди, чья русская идентичность замещена какой-либо другой, например, украинской, (…) – рассказал прихожанин храма святых мучеников Гурия, Самона и Авива Алексей Селиванов. Последние годы показали, что выходившие на крестные ходы в Царские дни, чаще всего, оказывались верными [России] до конца. Киевляне, харьковчане, одесситы, выходившие в своих городах с иконами Государя, первыми присоединились к ополчению Донбасса».
«Ікони» із російським кривавим царем давно стали своєрідною візитівкою УПЦ МП, які підкреслюють служіння цієї «релігійної» структури інтересам московського імперіалізму…
- “Ікони” кривавого росіянського царя давно стали візитівкою і своєрідним символом т.з. УПЦ. Один із антиукраїнських шабашів вірян т.з. УПЦ у Києві. Приблизно 2013 р. Тоді вони ще не маскувалися і не приховували своєї справжньої суті…
Наразі у більшості культових споруд московського патріархату «ікони» злочинного «святого» москоськопатріархатців заховані до «кращих часів». У Почаєві, – одному із головних оплотів московства в Україні, маємо величезний стінопис, і заховати його московськопатріархатним ченцям не вдалося.