Ми їдемо від Києва на захід , по трасі М- 06 . За селом Копилів , де розташована садиба барона фон Мекка , і поштової станції в Калинівці , починається велика територія , взагалі позбавлена пам’яток архітектури. Все, що тут було, знищено радянською владою і війнами. Старовинні храми містечок Макарова і Брусилова також зруйновані. Перші об’єкти історичної спадщини починають зустрічатися тільки в Житомирській області. Це , пересічно , дерев’яні церкви 18-19 століть , побудовані в українському народному та єпархіальному стилях. Тут же можна зустріти перші, найсхідніші вцілілі пам’ятники архітектури польського бароко. Стилю , який вже не зустрічається на Київщині. Це – костел Різдва Діви Марії ( 1779-96 рр. . ) у Коростишеві і греко -католицька (нині – православна ) церква Різдва Богородиці ( 1773-89 рр. . ) у селі Старосільці Коростишівського р -ну . Обидва храми побудовані в один історичний період , в одному стилі і обидва присвячені Різдву Божої Матері . Ця розповідь присвячений селу Старосільці і його старовинній церкви.
За 9 км на північ від Коростишева, біля злиття річечок з оригінальними назвами Мика і Свинолужка , лежить село Старосільці . Зараз тут проживає близько 760 чоловік. Цікаво , що в 1783 р. населення було таким же – 771 чоловік. На в’їзді в населений пункт стоїть монументальний пам’ятний знак з граніту , один з найкрасивіших , що мені довелося зустрічати. Його встановило у 2009р. підприємство ” Спецтунельпроект ” . На гранітних плитах вирізблені герби Староселець , Коростишівського району та коротка історія села . Знак розповідає , що перші постійні жителі з’явилися у тутешніх лісах в середині 16 століття. Вперше село згадується в 1584 р. Офіційною датою заснування прийнятий 1600 рік. Поселення звалось Браїлів , але , на початку 17 століття з’явилася нова назва – Старосільці . Справа в тому , що в другій половині 16 століття переселенці з Браїлова заснували на лівому березі Свинолужки хутір Новосільці. Але, на початку 17 століття залишили його і повернувшись до Браїлова, перейменувавши останній в Старосільці . Цікавий і детальний опис села залишив Л. Похилевич у 1864р .
Ось, що він пише : “Старосельцы село на старой почтовой дороге из Радомысля в Житомир,… расположено при соединении двух ручьев, почти равных: Мыки и Свинолужи. Жители утверждают, что лет за 300 на месте нынешнего села была деревушка или хутор с семью хатами, раскиданными по лесу. Впрочем, самое название села, а также многие урочища вокруг его приводят к убеждению, что начавшиеся за 300 лет заселение этих мест вторичное, после долгого периода пустынности…. Владельцами окрестных мест и Староселья были после руин… князья Миничи, потом Стрыболи, за ними Ярошевичи и Корчевские… “ .
У середині 18 століття власником села став шляхтич Ян Антоній Топорчик – Якубовський , підчаший Житомирський . Ян Антоній керував формуванням загону польської міліції , створеного для боротьби з українськими гайдамаками . Найбільший слід в історії Староселець залишив син Яна Антонія , Йосип Якубовський , стольник Овруцький та Київський . Отримавши у спадок від батька Старосільці , Минейки і Гостомель , він старанно займався благоустроєм цих земель. Переселивши частину людей на нові родючі землі , заснував сусіднє село Слобідку . Йосип Якубовський був греко -католицького віросповідання і надавав щедрі привілеї місцевому уніатському приходу.
З давніх часів в селі існувала дерев’яна каплиця Різдва Богородиці . У 1726 р. на її місці побудували дерев’яну трибанну греко- католицьку церкву. Наприкінці 18 століття Якубовський вирішив побудувати в Старосельцях кам’яний храм. У цьому храмі століттями зберігалася чудотворна ікона Божої Матері , принесена ченцем з Почаївської лаври.
Похилевич пише : ” .. в 1773 г. владелец Иосиф Якубовский, исполненный набожности, заложил в нескольких саженях к западу от деревянной новую каменную церковь, но не окончивши ее умер. Уже в 1789 году она окончена камердинером его Амалицким, а старая деревянная церковь в следующем году перенесена в Слободку.. Под алтарем нынешней каменной Староселецкой церкви находится усыпальница, в коей покоятся рядом тела строителей церкви: Иосифа Якубовского, камердинера его Амалицкого и тогдашнего священника Дмитрия Мацкевича. В церкви замечателен иконостас, оригинально устроенный в виде обширного киота образа Божьей Матери, признаваемого окрестными жителями чудотворным. Кончивший построение церкви Амалицкий всем гласно рассказывал и утверждал, что он именно заступлением Божьей Матери Староселецкой спасен от неизбежной смерти, когда, переезжая Вислу в Варшаве, утопал. Икона в серебряной ризе, построенной еще в прошлом веке Амалицким”.
Опис Похилевича дає уявлення про непересічність і значення церкви в Старосельцях . Храм побудований як греко- католицький і надзвичайно нагадує костел . Базилікальний в плані. До головного нефу зі сходу примикає прямокутний вівтар , з півдня і заходу – невеликі конхи прибудов . До вівтаря прибудовані маленькі допоміжні приміщення . Головний , західний фасад самий ошатний . Він химерно ізогнутий хвилею. Цей вигин на другому ярусі формує обсяг восьмигранної вежі – дзвіниці , увінчаної куполом з головкою . Цікаво , що зараз вікна дзвіниці закладені. До головного входу примикає більш пізня безглузда прибудова – дерев’яний тамбур. Східний фасад прикрашений фронтончиками . Тут навіть збереглись волюти – обов’язковий елемент барокової церкви. Декор храму лаконічний – карнизи, пояски і пілястри .
Греко- католицькі храми сусідніх сіл були переведені у православ’я в 1839 році. Мабуть , тоді ж храм в Старосільцях став православним. У наш час зусиллями парафіян , місцевого священика отця Георгія та голови сільради Олега Кацаковського проведено капітальний ремонт церкви. Правда , при цьому купол покрили модним нині золотом , а пілястри навіщось пофарбували в блакитний колір. Але , храм врятований від руїни і це головне. Церква Різдва Богородиці у Старосельцях – цінний пам’ятник архітектури польського бароко 18 століття. Включена до обласного реєстру пам’яток архітектури місцевого значення під № 96. Старосілецька церква – один з небагатьох об’єктів польської культурної спадщини , що збереглись поблизу Києва. Побудований у 1773-89 роках , храм Різдва – останній штрих мистецтва Речі Посполитої на цих землях. Адже в 1797 році Правобережжя відійшло до Російської імперії ….
Текст і фото – архітектор Іван Биков (робочий матеріал до книги “Київщина і околиці. Архітектурні скарби”)
Старосільці. Церква Різдва Богородиці. 1773-89 рр.
