Кілометрів з 7-8 нижче за течією Смотрича від Кам’янця-Подільського лежить село Зубрівка. Тут, у каньйоні Смотрича можна побачити оригінальну та дуже цікаву пам’ятку – недобудований залізничний міст 1916 року (48°37’48.1″N 26°36’02.8″E). Споруда вражаюча та дуже красива. Вона одночасно нагадує римські руїни та башти чаклунів з «Володаря перстнів».
Цей надобуд зазвичай називають «Панівецьким віадуком». Але самі Панівці, теж досить цікаве село, навіть з замком, – знаходяться десь за кілометра півтора далі. Пояснення просте – Зубрівка належить до Панівецької сільради, от «старший брат» і привласнив собі пам’ятку.
Історія недобуду романтична та досить трагічна.
На початку ХХ століття в Російській імперії затіяли амбітний залізничний проект з патетичною назвою «Слов’янський шлях», що мав зв’язати Адріатичне море з Петербургом. «Словянський шлях» мав переходити в не менш поважний «Індійський шлях». 15 грудня 1910 року газета «Подолія», зокрема писала: «Будівництво цього [Слов’янського] шляху, який, крім того, перетне біля Старокостянтинова запроектований «Індійський шлях» (про нього так багато нині розмов: Варшава – Дубно – Старокостянтинів – Умань – Джанкой – Керч – Батум – Тегеран), для нашого краю матиме величезне значення. Всі товари, які раніше йшли в Центральну Росію зі Середземного моря через Чорне й Одесу, підуть напряму через Румунію і далі по Росії: Кам’янець – Проскурів – Шепетівка – Новоград-Волинський – Жлобин – Петербург»…
У рамках проекту також запланували гілку від Кам’янця-Подільського до Іваня-Пустого (нині село Борщівського району на Тернопіллі та важливий залізничний вузол), що у підсумку мала з’єднати Кам’янець зі Львовом. Перша світова не лише не зупинила будівництво, а навіть форсувала. Адже постачання окупаційних російських військ на захопленій Галичині потребувало потужних транспортних потоків. Зокрема, 15 квітня 1916 року Рада міністрів Російської імперії на своєму засіданні розглянула питання про спорудження залізничних ліній Ямпіль – Збараж та Кам’янець-Подільський – Іване-Пусте.
Не завадила будівництву й Лютнева революція. Уже в березні 1917 року Тимчасовий уряд розглянув питання про фінансування проекту. Тоді «Подільська залізниця» отримала урядовий кредит на 10 мільйонів карбованців. Навіть за умов тогочасної інфляції то були шалені гроші. Проект зупинив лише вересневий наступ цісарсько-німецьких військ.
На той час гілку на Іване-Пусте звели майже повністю. Зокрема, по всій ділянці встигли спорудити насип і поставити більшу частину мостів. Зокрема, й міст через річку Жванчик у Жванці.
У Панівцях встигли виконати найскладнішу частину проекту – звели віадук і велетенські бики-опори заввишки понад 20 метрів. Цей етап, швидше за все, завершили 1916 року. Останнє яскраво засвідчує відповідна дата, викладена з каменів на верхівці віадуку. По лінії на Іване-Пусте встигли навіть частково викласти шпали та рейки. Але «не зрослося».
Зрозуміло, що у колотнечі, яка почалася з осені 1917-го вже було не до будівництва. Далі радянська влада відмовилася від проекту – рівень товарообігу з «буржуйським Заходом» значно впав, існуючі на той час залізниці цілковито задовольняли потреби СРСР. Конструкції так і не добудованого мосту залишилися німим пам’ятником амбітному проекту.
- На замчищу в Панівцях
- Замок у Панівцях
Текст та фото: Дмитро Полюхович