Звичайно Березова Рудка це не Чернігівщина, це Пирятинський район Полтавської області. Але, остільки вона лежала у нас на маршруті, то чому ж пропукати такий цікавий об’єкт. Маєток Закревських, який зусиллями радянської влади не був зруйнований, адже його підлаштували під технікум. Садиба, в якій неодноразово бував Шевченко достойна уваги туристів та краєзнавців, як типовий зразок провінційного поміщицького маєтку.
Праворуч один із двох флігелів маєтку. Нині у ньому музей
А це палац Закревський та наша туристична група. Нині палац не у кращому стані, але його якось намагаються реставрувати. В палаці корпус технікуму (коледжу)
Ну а це атракція, яку вважають головною у Березовій Рудці – піраміда-усипальня Закревських, збудована у 1898 році єгиптоманом (і послом Росії у Єгипті) Гнатом Закревським.
Із Березової Рудки ми попрямували у Линовицю. Тут також бував Шевченко, адже дружив із власником тутешнього маєтку графом Яковом де Бальменом. На фото надбрамна башта маєтку де Бальменів.
Від маєтку де Бальменів збереглося не багато: шматки старого парку, конюшня та модерновий флігель, в якому нині контора СТО ВАТ “Цукровик”. А ще сторож-екскурсовод.
А далі були Полонки. Тут, в досить глухому селі, зберігся витвір козацького бароко – Михайлівська церква. Її збудували у 1720 році і вона є чи не єдиною в Україні мурованою спорудою зведеною у стилі українського бароко, яка збереглася у селі.
Зараз у Полонках навколо Михайлівської церкви виросло щось, на зразок монастиря. Хоча офіційно це називається общиною. Кілька великих житлових будинків, дзвіниця, каплиця, теплиці… Варто зазначити що це досить строгий форпост московського патріархату – на очі місцевому батюшці із фотоапаратом краще не потрапляти. Я вже мовчу про дівчат у джинсах.
В Антонівці ми знайшли ще один загублений шедевр – Покровську церкву. Цей величезний храм, розрахований на 4 тисячі вірян збудували на кошти парафіян-козаків. Про нього варто почитати у статті на нашому сайті.
А ще поряд із Антонівкою є Шведська могила – місце поховання шведів і козаків, які загинули у Полтавській битві. Через Антонівку проходив шлях відступу Карла ХІІ та Мазепи. Ймовірно, тут були поховані померлі від ран.
Далі наш шлях проліг у Ладан. Тут, серед будівель “Пожспецмашу” ми відшкулаи ще один загублений шедевр – Покровський собор, головний храм Ладанського монастиря збудований у 1763 році. Будівля зараз реставрується.
Із Ладана ми прибули у районний центр – Прилуки. Це місто дивує великою кількістю унікальних пам’яток архітектури та доглянутістю історичного центра. На фото Іванівська церква (1865 р.)
Прилуки. Стрітенський собор (1889 р.). За архітектурою цей храм дуже схожий на костьол, але він православний.
Прилуки. Собор Різдва Богородиці був збудований у 1806-1817 рр. Це типовий класицистичний храм
Центральна площа Прилук із шедеврами українського бароко – Михайлівською церквою-дзвіницею (1720 р.) та Спасо-Преображенським собором (1706-1720 рр.). Посередині пам’ятник святому Іоасафу.
Прилуки. Один із еталонів українського бароко – Спасо-Преображенський собор
Прилуки. Пантелеймонівська церква (поч. ХХ ст.)
Останнім пунктом нашої подорожі був казковий монастир у Густині. На відміну від багатьох провінційних монастирів, цей перебуває у прекрасному стані. Тут постійно щось реставрується і добудовується.