У селі Зеленівка Бахмацького району Чернігівської області зберігся дерев’яний німецький костел 18 століття – єдиний на всій Лівобережній Україні! Він збудований у 1771 році в німецькому поселенні Грос-Вердер. Маленьке село Зеленівка лежіть на південний схід від Бахмачу, посеред історичної місцевості Біловезькі степи. Біловезькими вони названі на честь давньоруського містечка Біла Вежа, яке розташовувалось колись у цих степах. Згідно літописних свідоцтв, Біла Вежа була заснована ще князем київським Святославом Ігоревичем Хоробрим у 10 столітті. У 956 році він захопив хазарську столицю Саркел ( Біла Вежа) на Дону. Легенда говорить, що полонених хазарів Святослав поселив у верхів’ях річки Остер і заснував тут фортецю. Хазари-поселенці , на згадку про Батьківщину, назвали цю фортецю Біла Вежа… Городище літописного міста-фортеці знаходиться в 7 км від Зеленівки, біля села Біловежі Другі.
4 грудня 1762 року Катерина II опублікувала Маніфест, згідно якого у Російську Імперію запрошувались переселенці з Європи. Їм гарантувались – звільнення від податків, свобода віросповідання, звільнення від військової служби та наділ землі у вічне користування. З Європи потягнулись шукачі кращої долі…. У 1766 році фельдмаршал Петро Рум’янцев-Задунайський надав переселенцям з Німеччини землі біля Бахмача – Біловезькі степи. Вже в березні 1767 року до Біловезьких степів прибули 583 переселенця (173 родини), переважно з Пруссії. Були засновані поселення Грос-Вердер та Кляйн-Вердер…. У своїх дослідженнях я спирався, переважно, на роботу виконану нащадками цих переселенців – дослідниками Я. та В. Райт, яким дивом вдалось врятуватись від сталінських катів. Згідно їх даних, костьол Божої Матері Ружанецької збудовано у 1771 році, тобто, в перші роки існування Великого Вердера. Зустрічається інша дата – 1796 рік, але вона мало імовірна…
У книзі А. М. Лазаревського “Описание Старой Малороссии” 1892 р. є розділ “Беловежская степь и немецкие на ней колонии”. Читаем: ” К с. Хвастовцам принадлежала обширная степь, ограниченная почти мсчезнувшими ніне речками – Зарукавною ( повидимому, приток Ромна) и Уткою (приток Остра). Степь эта называлась Беловежскою по древнерусскому городку Белой Веже, остатки которого находятся будто-бы у теперешней колонии Городка”. Подальший текст підтверджує датування костела 1771 роком, а не 1796-м.. Опис поселення Грос-Вердер від 1781 року: ” Вердер ( Большой) водою пользуеться из колодцев, здесь церковь католицкая и пастор католицкий. Колонистских дворов 38 и в них хат 38, бездворных хат 3″.
Архітектура костелу дуже цікава – це однонефна зальна базиліка, довжиною близько 18 м. Головний вхід, орієнтований на захід, був прикрашений восьмигранною баштою з куполом та декоративною главкою над ним. Із заходу башта спиралась на дві масивні цегляні колони головного входу. Східна частина завершується гранчатою апсидою, над якою раніше була розташована світлова двозаломна баня з хрестом. Такі стрункі многозаломні бані характерні для українських храмів 17-18 століть. Взагалі, архітектура костелу поєднує німецькі католицькі та українські православні стилістичні риси. Костел будувала артіль місцевих будівничих під керівництвом німців-замовників. Храм багато разів ремонтували – у 1827, 1857, 1868, 1883-85 та 1904 роках. А у 1914 році вирішили замінити новим просторішим костелом. Цьому завадила Перша Світова Війна. За костелом розташовувалось католицьке кладовище, яке зараз повністю зруйноване.
Станом на 1897 рік, у Великому та Малому Вердерах мешкало 1165 осіб, переважно німецької національності. Після Жовтневої революції, ці німецькі колонії пережили низку трагічних подій. У 1929-32 рр. розгорнулись Колективізація та Розкуркулення. У 1937 році було розстріляно 20 чоловік, в тому числі директор школи Р. М. Міллер. У серпні 1943 року відступаючі німецько-фашистські війська почали примусову евакуацію старих німецьких поселень. Біля 60 % населення Великого та Малого Вердерів були вивезені у Західну Польщу. Інші сховались у полях та уникнули евакуації. Участь і тих і інших була гіркою. Німці, що не відступили з гітлерівською армією, були вислані у Сибір . Сім’ї примусово розділили – чоловіків заслали у Челябінську область, жінок, стариків та дітей – у Кіровську область. Мешканців Вердерів, примусово вивезених у Польщу, радянські війська знайшли в районі річки Варта. Більшість повернули на Батьківщину і, також, заслали у Сибір… На щастя, частина колишніх мешканців Вердерів все ж залишилась в живих. Доля розкидала їх по Євразії – кого у Німеччину, кого у Сибір. Вже в 1990-х роках у Зеленівку почали відвідувати пани і пані похилого віку… Ті, що покинули українську Батьківщину ще дітьми…
У 1945 році радянська влада об’єднала Грос-Вердер і Кляйн-Вердер у одне село з новою нейтральною назвою – Зеленівка. А у залишені німецькими господарями будинки були організовано заселені вихідцями з Росії. При чому, з кожної сім’ї нових переселенців вимагали 1500 рублів за право вселитися у будинок… Від старих німецьких поселень вцілів тільки дерев’яний костьол 1771 року. У 1930 році його закрили комуністи, у 1931 р. зняли хрести і дзвони та переобладнали будівлю під зерносховище. В 1934 році знесли купола, прибудували з півдня приміщення котельної . У будівлі розмістили клуб та кінотеатр. Саме у якості сільського клуба давній костел дожив до наших днів.
Короткий архітектурний опис будівлі у його нинішньому стані. Костьол Божої Матері Ружанецької – це однонефна зальна базиліка, довжиною близько 18 м. та завширшки 9 м. Збудований у 1771 році у симбіозі німецького та українського бароко. Цоколь – цегляний. Стіни – дерев’яні, з фактурною вертикальною шалівкою. Перекритий двоскатним дахом по дерев’яних кроквах. Незважаючи на довгі роки поневірянь, костьол зберіг багато старовинних елементів зовнішнього декору. Будівля має накладну вертикальну шалівку, характерну для храмів 18 століття. Шалівка завершується аркадкою. Стіни вінчає багатозаломний карниз складного малюнка. У цьому карнизі присутні елементи класичного декору, такі, як стилізовані модульйони та невеличкі прямокутні виступи – гути. Головний, західний фасад підкреслений прямокутним портиком з двома масивними цегляними колонами. Східна, вівтарна частина позначена гранчатою абсидою. Над портиком та абсидою,під дахом збереглись залишки стін башти та купола. Північний та південий фасади мають по декілька асиметрично розташованих вікон та двері бічних входів. Вікна в апсиді розміщені дуже оригінально – по осі бічних заломів між гранями апсиди. Вікна прикрашені різьбленими лиштвами “єпархіального” стиля, характерного для архітектури кінця 19-поч. 20 ст. Вірогідно, нові лиштви були встановлені під час одного з останніх ремонтів. До південного фасаду у 1934 р. прибудоване цегляне технічне приміщення. Дерев’яний костьол Божої Матері Ружанецької – єдина подібна споруда не тільки у Чернігівський області, але і у всій Лівобережній Україні. Становить значну архітектурні та історичну цінність. Унікальна пам’ятка потребує взяття на обік, реставрації та охорони.
У 1971 році біля костьолу споруджено пам’ятник на братський могилі трьох танкістів, які загинули у вересні 1943 року, при звільненні села від німців. Ця могила є пам’яткою історії місцевого значення №194. Два кургани біля села 2-1 тисячоліть до н.є також є пам’ятками археології місцевого значення. І тільки рідкісний німецький костел Божої Матері Ружанецької, збудований у 18 столітті, офіційно – не пам’ятка… Я спробую виправити це непорозуміння і розроблю облікову документацію, з метою присвоєння пам’ ятці охоронного статусу.
Крім того, враховуючи нинішню малу чисельність населення Зеленівки ( 280 чол.), існування клубу в стінах унікальної будівлі – під великим питанням. Православну церкву в костелі розміщувати не хочуть, кажучи: “бо то не наше”. Тому, костел бажано перенести у державний чи приватний музей народної архітектури, реставрувати та відновити чудові барокові вежі….
Текст і фото – архітектор Іван Биков ( матеріали майбутьої книги)
Грос-Вердер (нині – село Зеленівка). Костел Божої Матері Ружанецької. Архівне фото
Зеленівка (раніше – Грос-Вердер). Костел Божої Матері Ружанецької. 1771 р. Вигляд з південного заходу.
Зеленівка (раніше – Грос-Вердер). Костел Божої Матері Ружанецької. 1771 р. Вигляд зі сходу на алтарну частину.
Зеленівка (раніше – Грос-Вердер). Костел Божої Матері Ружанецької. 1771 р. Вигляд з півночі.
Костел в Грос-Вердері (нині – Зеленівка). Обміри та реконструкція О.Д. Романченко
Зеленівка (раніше – Грос-Вердер). Костел Божої Матері Ружанецької. 1771 р. Вигляд з південного сходу. На передньому плані – пам’ятник трьом танкистам, які загинули у 1943 році, під час визволення Зеленівки ( Споруджений у 1971 р.)
Декоративне оздоблення костелу. Карниз 18 століття
Село Зеленівка ( раніше – німецька колонія Грос-Вердер). Зправа – костел Божої Матері Ружанецької. 1771 рік.