Приблизно посередині Поштової площі, за церквою Різдва Христового, стоїть невеличкий симпатичний будиночок. Це все, що залишилося від колись чималого комплексу Київської поштової диліжансної станції. Останній майже вщент знищили під час будівництва метрополітену. Ця станція колись і дала назву сучасній площі.
Уцілілий станційний будинок у 1976-1982 роках відреставрували з відтворенням первісного оздоблення фасаду, залишки якого були виявлені під час зондування (автори проекту — архітектори Р. Бикова, В. Мирошниченко, В. Сударенко).
Після реставрації у будинку деякий час містилися правління Товариства філателістів, постійно діюча філателістична виставка та музейна експозиція з історії поштового зв’язку на основі приватного зібрання київського колекціонера О. Лазаренка. Через непорозуміння із тогочасним керівництвом столиці у 1993 поштовий музей переїхав до Ніжина. Пізніше будинок станції використовувався як експозиційне приміщення заповідника «Стародавній Київ». Втім останні роки тут тривають реставраційні роботи.
Фасади майже закінчили, а от внутрішні приміщення поки не відреставровано. Але маємо обнадійливу новину. Як повідомили «Україна Інкогніта» в керівники Київського науково-методичного центрі по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій та ДІАЗ «Стародавній Київ», нині заплановано закінчення реставрації – кошти на це виділені. По закінченню, у будівлі буде створено музей або культурний простір.
Варто зазначити, що крім архітектурної цінності ця споруда має й неабияке історичне значення. Зокрема тут побували всі видатні кияни й гості міста, які у 1865-1919 роках користувався поштово-диліжансним сполученням. Також у У 1861 році сюди ж прибула труна із тілом Тараса Шевченка.
Історична довідка від «Захоплюючого Києва»
У 1851 у зв’язку з будівництвом Ланцюгового мосту й Набережного шосе імператор Микола І розпорядився створити поштово-диліжансну станцію у місці прилучення Набережного шосе до Подолу. На той час це була порожня ділянка поряд з цвинтарем церкви Різдва Христового, яка використовувалася для тимчасового складування різних вантажів.
- Поштова станція та диліжанс на Поштовій площі. Фото: travel.rbc.ua
Проект «станційного будинку 2-го розряду» (відрізнявся від 1-го відсутністю спеціальних покоїв для осіб імператорської родини) був підготовлений у Санкт-Петербурзі співробітниками Головного управління шляхів сполучень та публічних будівель. Затверджений імператором у липні 1852. Передбачалося зведення комплексу, що складався б з трьох цегляних одноповерхових споруд (власне станційного будинку й двох невеликих службових флігелів обабіч нього), а також дерев’яних стаєнь у тилу.
Архітектуру цегляних будинків було вирішено у стилі класицизм. Будівельні роботи розпочалися 1853, але через початок Східної (Кримської) війни 1853-1856 років будівництво призупинилося. Наступні зміни у проекті вимагали значних зусиль у переплануванні площі. Деяке пожвавлення робіт протягом 1855-1858 років, коли станційний будинок був зведений в цілому, перервалося, оскільки не було вирішено питання, як використовувати один з флігелів — для місцевого правління шляхів сполучень чи для готелю.
1862 інж. М. Бенземан підготував новий проект поштового двору, за яким флігелі мали бути двоповерховими. Лівий призначався для контори, правий — для станційних служб. Цим проектом також передбачалася зміна архітектурного вигляду напівзведеного станційного будинку: його вікна з напівциркульних перетворили на прямокутні, трикутний щипець замінили на фронтон, у тимпані якого містилося зображення двоголового орла. 1865 під наглядом М. Бенземана завершено спорудження станційного будинку й відкрито у ньому відділення поштових диліжансів.
Правий службовий флігель зробили одноповерховим; місце лівого, через брак коштів, було продано у приватну власність. 1870-72 був зведений двоповерховий будинок за проектом арх. О. Шіле (не зберігся), частину приміщень якого орендувало правління Десятого округу шляхів сполучень. Позаду станційного будинку містилися дерев’яні стайні. 1909 їх було знищено пожежею, натомість наступного року зведено велике двоповерхове на цокольному напівповерсі приміщення для різних служб, стаєнь, гаражів моторних диліжансів і майстерень (арх. В. Безсмертний; не збереглося). Поштово-диліжансний зв’язок діяв до 1919.