Переважна більшість новин, що стосується проблем збереження історичної спадщини, на жаль, належать до категорії «краще б їх не було!». Тут і знищені росіянами пам’ятки, і пам’ятки що знищені чи спотворені недолугими ґаздами і що занепадають через брак коштів та байдужість громад і чиновників. Список можна продовжувати. Новина, про яку йтиметься далі, – рідкісний випадок, коли хочеться аплодувати стоячи.
Як повідомляє «Вечірній Київ», на одній із найвідоміших вулиць столиці — Андріївському узвозі — триває реставрація будинку №18, зведеного ще у 1879 році за проєктом київського архітектора Павла Спарро в стилі історизму. Через 12 років споруду реконструював технік-інженер Андрій Фердинанд Краус, надавши їй нових архітектурних рис.
Після реконструкції будинок перейшов у власність родини ювеліра Йосифа Ребенка. З архівних джерел відомо, що Йосиф працював у ювелірній майстерні відомого польського майстра Ярославського, а згодом, після його смерті, одружився з його вдовою. До самої смерті Ребенка у 1943 році — під час Другої світової війни — будівля залишалась у родинній власності. За радянських часів споруда набула нового призначення: у просторих приміщеннях розмістилися художні майстерні, що стали помітним осередком мистецького життя Києва другої половини XX століття.
На жаль в «нульових» митців відселили, а будинок залишився стояти пусткоюю З втратою функціонального наповнення він почав поступово занепадати. У 2013–2014 роках обвалився дах, що остаточно засвідчило критичний стан пам’ятки.
Сьогодні будинок отримав реальний шанс на збереження та ревіталізацію. «Вечірній Київ» звернувся до Марини Соловйової, директорки Департаменту охорони культурної спадщини, щоб дізнатися про актуальну ситуацію щодо пам’ятки.
«Будинок №18 на Андріївському узвозі, одразу за театром на Подолі, — це пам’ятка архітектури та містобудування місцевого значення, розташована на території державного історико-архітектурного заповідника „Стародавній Київ“, — зазначає пані Марина. — Будівля вирізняється автентичними рисами пізньої історичної забудови: симетричними балконами з металевими ґратами, фігурним аттиком і виваженою фасадною композицією».
Попри дійсний охоронний статус, протягом тривалого часу будівля залишалась без належного догляду.
«23 травня 2024 року власник представив консультативній раді архітектурну концепцію реставрації, яка передбачає виключно консерваційно-відновлювальні роботи — без надбудов, перепланувань чи втручань у первісну структуру. Цю концепцію було схвалено та погоджено відповідно до чинного законодавства. Власник зобов’язався реалізувати першочергові протиаварійні та реставраційні заходи. Роботи проводяться за погодженням Департаменту охорони культурної спадщини», — підкреслює очільниця департаменту.
За її словами, терміни реалізації проєкту залежать від технічної документації, динаміки роботи підрядної організації та фінансових ресурсів, які інвестуватиме власник у збереження пам’ятки.
- Очищена та неочищена ділянки стін
Ян з’ясувала «Україна Інкогніта», роботи на пам’ятці веде архітектурне бюро VIHAREV Architects&Engineers. В планах – максимально повно зберегти автентичний вигляд будинку. Вже зараз робітники ретельно відчищають від товстелезних шарів фарби стіни пам’ятки. Із нашарувань, що утворилися за більш ніж півтора столітню історію будинку, вже прозирають очищені ділянки. І вони – прекрасні. Бачимо, що тут колись було дивовижне цегляне мереживо.
Після початку очищення від шарів фарби цегляного мурування від фарбування швидше відмовляться, аби залишити вибагливу цегляну кладку в усій красі.
Звісно що будуть реставровані і знамениті двері цього будинку. Це єдині давні історичні двері, що уціліли на узвозі.