На території пам’ятка історії та архітектури “Поштова станція” (“Поштовий будинок”) що підпорядковується ДІАЗ “Стародавній Київ”, незабаром відбудеться волонтерська толока. Під час підготовки до цього волонтерського заходу співробітники КНМЦ та Заповіднику виявили низку несподіваних обставин.
- Фото: ДІАЗ “Стародавній Київ”
Як розповіли “Україна Інкогніта в працівники Заповідника:
“Сьогодні ми зайшли на територію Поштової станції (Поштова площа, 2), яку маємо підготовити до подальших реставраційних робіт. На території будівлі, яка офіційно перебуває на балансі у КНМЦ були виявлені сторонні люди. Вони представилися Ольгою Рутковською та Віталієм Білецьким – опікунами, з їхніх слів, Поштової станції. Залишити межі станції вони відмовилися, пояснюючи свою присутність, якимись документами, які вони забули. На фото ви бачите результати їхньої “опіки”, – повно сміття, на усіх дверях і воротах сторонні замки, від яких ми не маємо ключів… Навколо жахливий безлад. За деякий час ми плануємо провести на території толоку, яку зможуть відвідати усі охочі”.
Про час толоки “Україна Інкогніта” повідомить, щойно буде визначено коли її будуть проводити.
Як раніше повідомляло наше видання, колишня поштово-диліжансна станція, що на Поштовій площі столиці, знову стане музеєм.
Історична довідка від «Захоплюючого Києва»
У 1851 у зв’язку з будівництвом Ланцюгового мосту й Набережного шосе імператор Микола І розпорядився створити поштово-диліжансну станцію у місці прилучення Набережного шосе до Подолу. На той час це була порожня ділянка поряд з цвинтарем церкви Різдва Христового, яка використовувалася для тимчасового складування різних вантажів.
Проект «станційного будинку 2-го розряду» (відрізнявся від 1-го відсутністю спеціальних покоїв для осіб імператорської родини) був підготовлений у Санкт-Петербурзі співробітниками Головного управління шляхів сполучень та публічних будівель. Затверджений імператором у липні 1852. Передбачалося зведення комплексу, що складався б з трьох цегляних одноповерхових споруд (власне станційного будинку й двох невеликих службових флігелів обабіч нього), а також дерев’яних стаєнь у тилу.
Архітектуру цегляних будинків було вирішено у стилі класицизм. Будівельні роботи розпочалися 1853, але через початок Східної (Кримської) війни 1853-1856 років будівництво призупинилося. Наступні зміни у проекті вимагали значних зусиль у переплануванні площі. Деяке пожвавлення робіт протягом 1855-1858 років, коли станційний будинок був зведений в цілому, перервалося, оскільки не було вирішено питання, як використовувати один з флігелів — для місцевого правління шляхів сполучень чи для готелю.
1862 інж. М. Бенземан підготував новий проект поштового двору, за яким флігелі мали бути двоповерховими. Лівий призначався для контори, правий — для станційних служб. Цим проектом також передбачалася зміна архітектурного вигляду напівзведеного станційного будинку: його вікна з напівциркульних перетворили на прямокутні, трикутний щипець замінили на фронтон, у тимпані якого містилося зображення двоголового орла. 1865 під наглядом М. Бенземана завершено спорудження станційного будинку й відкрито у ньому відділення поштових диліжансів.
Правий службовий флігель зробили одноповерховим; місце лівого, через брак коштів, було продано у приватну власність. 1870-72 був зведений двоповерховий будинок за проектом арх. О. Шіле (не зберігся), частину приміщень якого орендувало правління Десятого округу шляхів сполучень. Позаду станційного будинку містилися дерев’яні стайні. 1909 їх було знищено пожежею, натомість наступного року зведено велике двоповерхове на цокольному напівповерсі приміщення для різних служб, стаєнь, гаражів моторних диліжансів і майстерень (арх. В. Безсмертний; не збереглося). Поштово-диліжансний зв’язок діяв до 1919.