У Маліївцях відкрили туристичний сезон

Малієвецький обласний історико-культурний музей (Хмельницька обл) – давній друг і партнер  команди ГО «Україна Інкогніта».  Він чи не найяскравіший приклад того, як ентузіазм,  невтомна праця волонтерів та палке бажання працювати й творити  може перетворити пам’ятку, якій без усякого перебільшення загрожували забуття та занепад, на один із найвідоміших туристичних магнітів не лише Поділля, але й України.

Нагадаємо: палац в Маліївцях у 1788 р. звів коронний надвірний ловчий Ян Онуфрій Орловський – один із фаворитів останнього короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовського.

Чималенький палацовий парк (17,2 га) створено  зусиллями знаменитого ботаніка та майстра садово-паркового мистецтва ірландця Діонісія Макклера і не менш маститого паркового художника Діоніса Клінера.

Головна ж родзинка маліївецького парку – 18-метрова травертинова скеля з дивовижної краси штучним водоспадом. Вода надходить від потужного джерела, розташованого трішки вище від верхівки скелі. Сьогодні вона йде залізною трубою, а у давнину текла дерев’яним жолобом. У скелі впадають у вічі грот в її основі та печерна церква над ним. Це залишки давнього печерного монастиря.

У пореволюційні роки в палаці діяла лікарня. Пізніше – дитячий санаторій. Згодом у зв’язку із медичною реформою та епідемією ковід-19 санаторій закрили. Унікальному плацу загрожували занепад і руйнація. Маємо чимало прикладів, як давні палаци, із яких йшло життя, за кілька років перетворювалися на пустку та руїни.

Тоді долею пам’ятки стурбувалася волонтер Анастасія Донець. Наразі вона є директором музею.

Історія створення Музею  розпочалася восени 2020 року. У грудні 2020 р. громадські активісти почали бити на сполох, а громадська організація «Малієвецька спадщина» організувала волонтерську толоку, на якій небайдужі люди заготовили дрова для опалення палацу. На активний волонтерський рух відреагувала обласна влада, почалися перемовини з активістами волонтерського руху, вивчення ситуації, і, з подання голови обласної адміністрації Сергія Гамалія, 8 квітня 2021 р. сесія Хмельницької обласної ради проголосувала про створення комунального закладу культури «Малієвецький обласний історико-культурний музей».

Реєстрація музею відбулася 29 вересня 2021 р., з 1 січня 2022 р. музей відчинив двері відвідувачам, зі структурою в складі трьох наукових співробітників, двох музейних доглядачів, директора, бухгалтера і трьох сторожів.

Наразі тут за господарку дивовижна Анастасія Донець, – «хрещена мама» музею та ініціатор волонтерського руху.

За три «з хвостиком» років музейної історії палац і парк невпізнанно змінилися. Сам палац, наприклад, позбувся значної частини пізніх радянських нашарувань, а велетенський парк силами волонтерів (довелося провести не один десяток толок) перетворився на справжній парк, а не «партизанські нетрі», як було до того.

Крім того співробітники музею весь час придумують і реалізують надзвичайно цікаві та яскраві проєкти.

Якщо ще кілька років тому відвідини Маліївців були лише «побічним» маршрутом під час мандрівок туристів до Кам’янця-Подільського, – мовляв, ідемо до Кам’янця, а як буде час і настрій – зазирнемо ще й до графів Орловських,  – то сьогодні, досить часто, ситуація протилежна. Головною метою є Маліївці, а «Столиця Поділля» над Смотричем, – за залишковим принципом.

Відкриття туристичного сезону – 2025 у Малієвцях стало яскравим і цікавим дійством. Спочатку співробітники музею похвалилися останніми своїми здобутками. У першу чергу це портрет невідомої у блакитному (1827 р.) авторства відомого словацького художника Яноша Ромбауера. Той певний час працював на теренах України. Важливо: недешеву картину придбали значною мірою завдяки допомозі волонтерів та друзів Малієвецького музею.

Також музейники звернули увагу гостей на великий і гарний ліхтар кінця ХІХ – початку ХХ ст., що віднедавна прикрашає вестибюль палацу. Він придбаний коштом спонсорів із БФ «OLOS».

Вихвалялися і несподіваною «архівною знахідкою», до того не відомою загалу світлиною, на якій зафіксовано загальний вигляд Малієвецького василіанського монастиря. Тут постаралися Дмитро Бабюк та Володимир Мороз.

Учасникам заходу також показали короткий фільм про історію палацу, створений Анастасією Донець та Дмитром Бабюком.

Звісно, що була екскурсія палацом і парком. У першому музейники найбільше звертали увагу на очищений від пізніх радянських нашарувань «будуар графині» (про його реставрацію «УІ» повідомляла раніше), а в парку – відчищеним від заростів круглим острівцем посеред ставка, до якого тепер веде симпатична кладочка.

Наостанок, як родзинку на тортику, презентували новий туристичний продукт – «Весілля в Маліївцях». Уривок із цієї атракції – обряд плетіння та викуповування молодим весільного вінка та розплітання коси – гостям показали  на етносадибі «Хата біля річки». У ролі весільного старости виступив директор Державного історико-культурного заповідника «Межибіж» Олег Погорілець.

Наостанок гостей імпрези запросили до автентичного весільного подільського столу.