У Києві розпочалися роботи з музеєфікації фундаментів збудованої у XII столітті Надбрамної церкви Михайлівського Золотоверхого монастиря. Ініціатором проведення робіт стали Інститут археології НАН України разом із ДІАЗ Стародавній Київ та Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій (КНМЦ).
Підмурки та частину стін цієї унікальної споруди, яка слугувала брамою монастиря та виходила на Боричів узвіз, виявили ще у 1998-1998 роках під час археологічних розкопок. Тоді ж у стіні брами знайшли два склепи, один із яких містив людські останки, а з іншого боку – абсиду церкви. Після археологічних досліджень над фундаментами звели павільйон, запланували музеєфікацію і… І про знахідку надовго забули. Пам’ятку навіть не внесли до Реєстру пам’яток! Останнє буде виправлене найближчим часом – зараз ДІАЗ “Стародавній Київ” ініціював розробку облікової документації, яку виготовляє Комунальний заклад “Центр консервації предметів археології”.
З метою складання Картки виявленого об’єкту культурної спадщини археологи за участі представників Заповіднику провели повторну розсчистку віднайдених колись підмурків. На якісь знахідки чи цікаві артефакти ніхто не сподівався – все було знайдено ще під час археологічних досліджень. Фундаменти очищали виключно для фіксації. Але не обійшлося без сюрпризів. Зокрема було виявлено два фрагменти плінфи (це така широка і тонка цегла, що використовувалася у давні часи) з відбитками лап песиків. Перед випалом сформовану з глини плінфу сушили, розклавши на землі. А київські песики гуляли де хотіли, у тому числі й по майбутній плінфі. Минуло вже дев’ять століть. Від тих собак вже й кості зітліли на порох, а відбитки їх лап пройшли скрізь віки.
В ДІАЗ “Стародавній Київ” обіцяють, унікальні фундаменти нарешті будуть музеєфіковані, а на їх основі буде новий музей. Тим більше, що під час розкопок 1998-1998 років тут було знайдено чимало цікавих артефактів.
Довідково
До ХІІ століття монастирська брама була дерев’яна, потім на її місці спорудили муровану браму з надбрамною церквою. У XV — XVІ столітті залишки брами (зруйнованої у другій половині ХІІІ — XIV століттях, вірогідно під час монгольської навали) розібрали і про споруду надовго забули.