Старовинна синагога в Гусятині — це унікальна пам’ятка архітектури національного значення (охоронний № 689), яка занесена до переліку семи найвидатніших синагог України. Зведена у мавританському стилі ще у XVI столітті, ця потужна споруда зовні більше нагадує неприступну фортечну вежу, аніж звичний молитовний дім. У мирні часи тут линули до Бога молитви єврейської громади, проте у часи воєнних лихоліть божниця перетворювалася на надійний прихисток і важливий елемент оборони міста. Її дах і досі оперізує бойовий ярус із бійницями, звідки колись захисники вели прицільний вогонь, контролюючи всі підступи до Гусятина зі сторони Збруча.
Проте сьогодні велична історія стирається під ударами байдужості та сучасного вандалізму. На кричущу проблему у своїй публікації в соцмережі звернув увагу місцевий житель Борис Голяев.
Як зазначає автор допису, рік тому після обвалу частини стіни у будівлі з’явився вільний прохід до середини, і відтоді пам’ятка зазнала «дикої навали вандалів». Попри те, що споруда захищена Законом і ст. 298 Кримінального кодексу України (яка передбачає відповідальність за руйнування об’єктів культурної спадщини), реальність виявилася жахливою. Борис Голяев розповідає, як особисто виганяв із руїн підлітків віком від 10 до 17 років, а згодом змушений був прибирати наслідки їхніх «тусовок»: «Я сам за кілька днів закрив провал у стіні… Потім зібрав мішок порожніх пляшок з-під спиртного, шприци та використані презервативи. Так ось чим ваші дітлахи там займалися! Другий мішок – це вже легкі фракції: пляшки з-під пива, енергетиків… Найбільше мене вразило те, що дуже багато пляшок з-під міцних спиртних напоїв було розбито об сакральну нішу на східній стороні зали».
Особливого болю додає й побутове ставлення частини містян. Автор справедливо обурюється тим, що мешканці використовують історичну святиню замість громадського туалету, виправдовуючись тим, що «то ж єврейська синагога». На думку Бориса Голяева, тут виникає глибокий ціннісний конфлікт: люди ходять до церкви, але забувають, що навіть християнські святі реліквії мають прямий історичний зв’язок із юдейською традицією (наприклад, свято Введення у храм). Водночас місцева влада, поліція та прокуратура, чиї будівлі розташовані всього за кількасот метрів, роблять вигляд, що проблеми не існує. Облдержадміністрація розводить руками через брак коштів, а селищна рада киває на обласний баланс.
Історія божниці взагалі сповнена драматизму. Під час Другої світової війни синагога зазнала тяжких пошкоджень від артилерії. У 1974 році її намагалися реставрувати, замінивши зруйновані кам’яні склепіння на залізобетон, після чого тут тривалий час працював музей. Проте через недоліки ремонту дах почав протекати, приміщення стало аварійним, і музейники змушені були виїхати, залишивши будівлю на поталу часу.
Сьогодні ситуація досягла критичної точки. Як підсумовує Борис Голяев, кожен втрачений день наближає нас до безповоротної втрати унікальної спадщини: «Тож прийшов час не просто говорити про збереження. Бо завтра зберігати може бути вже нічого!»
Як раніше повідомляла “Україна Інкогніта”, – викрадені реліквії Підгаєцької та Чортківської синагог «спливли» в Москві.