Home > News > Жахлива знахідка на Подолі – повний контейнер людських кістяків. Підсумки

Жахлива знахідка на Подолі – повний контейнер людських кістяків. Підсумки

Останніми днями значного резонансу набув скандал довкола виявленого на Подолі національною поліцією великого вантажного контейнеру, під зав’язку наповненого людськими рештками. Як з’ясувалося незабаром, ці кістки є «археологічними артефактами».

У  Київському науково-методичному центрі по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій  (КНМЦ) та та підпорядкованому йому ДІАЗ Стародавній Київ дали таке пояснення знахідки:

«Оскільки будинок, біля якої знайшли контейнер із кістками, є територією ДІАЗ «Стародавній Київ», крім того, він перебуває на балансі КНМЦ (якому ДІАЗ підпорядкований), ми хочемо дати роз’яснення зі свого боку.

Раніше у будинку розміщувалася Подільська археологічна експедиція Інституту археології НАН України. У зв’язку із закриттям будівлі на реставрацію археологи повинні були залишити будівлю, що вони і зробили. Також вони зобов’язані були забрати усі свої речі та «археологічні артефакти». Вони забрали усе крім… кісток.

Велика кількість людських кістяків, зібраних під час численних археологічних досліджень у Києві залишилася у великому контейнері на подвір’ї. За словами представників Інституту археології, ці кістки вже досліджені, нині не мають археологічної цінності і повинні бути перепоховані.

Ми, зі свого боку, можемо додати те, чого у ЗМІ не казали – кількість людських кісток там неймовірна. Це переважно людські кістяки із розкопок на схилі гори Щекавиці, де колись було розташоване кладовище… Ми сподіваємося, що найближчим часом Міністерство культури зможе погодити перепоховання людських залишків, знайдених під час археологічних розкопок, а Інститут археології це забезпечить».

Відгукнулися на скандал і археологи. На офіційній ФБ сторінці Інституту археології НАН України незабаром з’явилася велика заява «Що сталося на вул. Сковороди, 9-Б?». З її текстом кожен зможе ознайомитися, натиснувши посилання.

Зокрема науковці підтвердили, що людські рештки є археологічними знахідками:

«Інститут археології НАН України повідомляє: людські рештки, знайдені біля колишньої археологічної бази на Подолі, не є таємничим відкриттям. Це залишки Щекавицького кладовища (XVIII–ХХ ст.), які раніше досліджувалися археологами та антропологами».

Далі йдеться про сам будинок, біля якого виявили контейнер:

«Будинок на вул. Сковороди, 9-Б — це колишня база Подільської археологічної експедиції. Вона функціонувала тут у 1984–2021 рр., активно досліджувала Поділ і стала справжнім осередком науки, освіти та охорони культурної спадщини…»

Далі, цілком у традиції чиновницьких «відписок» починається «переведення стрілок». Зокрема читаємо таке:

«У 2021 р. Інститут остаточно “витіснили” з приміщення під приводом «реставрації». Після цього археологи втратили доступ до решток, що зберігалися в підвалі. Їх перенесли в металевий контейнер, наданий структурою КМДА. Відтоді всю відповідальність за їх стан та збереження несе Департамент охорони культурної спадщини КМДА».

Тут виникає два запитання. Кам’яниць кінця XVIІI ст., що збереглися на теренах Києва не так вже й багато. Чому йдеться про «витіснення»? Звісно, що мати археологічну базу в історичному центрі столиці – річ важлива і потрібна. Але чому ця технічна, на загал, установа  має знаходитися в унікальній історичній споруді?  Знову ж таки, дивним виглядає перенесення відповідальності  на Департамент охорони культурної спадщини КМДА.

Чому після проведення антропологічних досліджень ці людські рештки так і залишалися у льохах будинку-пам’ятки, а не були одразу перепоховані?

Зрозуміло, що це річ непроста, тут є ціла низка як бюрократичних так і технічних проблем і перешкод. Але чому над їх подоланням ніхто особливо не стурбувався коли  база Подільської археологічної експедиції ще працювала у згаданому будинку?

Як видно із заяви: «Інститут звертався до Міністерства культури, адже згідно з законом, навіть такі рештки вважаються частиною музейного фонду. Але відповіді немає».

Тут є запитання як до Інституту, так і до Міністерства. Бюрократична тяганина в вітчизняних міністерствах і відомствах річ загальновідома. Дійсно, виглядає дивним, чому у такому досить простому питання чиновники Міністерства проігнорували звернення науковців. З іншого боку науковці могли би бути більш настійливими і, врешті-решт, залучити до проблеми медіа. Як показує досвід після медійного копняка шестерні державно-бюрократичних механізмів починають обертатися досить швидко.

Цікавий «Висновок» згаданої заяви:

«Інститут археології не має стосунку до того, в якому стані зараз перебувають людські рештки. Відповідальність лежить на органах місцевої влади. Ми закликаємо до цивілізованого вирішення — перепоховання та відновлення наукової присутності археологів на Подолі».

Відносно цивілізованого вирішення проблеми редакція «Україна Інкогніта» стовідсотково погоджується. Що до тези про непричетність Інституту археології до ситуації яка ЗАРАЗ склалася, знову ж таки хочемо нагадати – ця проблема мала би бути вирішена набагато раніше, одразу, як науковці завершили антропологічне дослідження знахідок.