Виявляється, що знаменитий палац князів Сангушків в Ізяславі (Хмельницька обл.) до цього часу не був офіційною пам’яткою архітектури, а мінкульт вніс його в реєстр лише після вимоги прокуратури, – про це повідомляє Офіс Генерального прокурора. Зокрема у повідомлені йдеться:
- Тут і далі фото: Д.Полюхович/”Україна Інкогніта”
За позовом Хмельницької обласної прокуратури до Державного реєстру нерухомих пам’яток України внесено пам’ятку архітектури національного значення – садибу князя Сангушка ХVII-ХVIІІ століть у місті Ізяслав.
До архітектурного комплексу входять палац, дворик із аркадами, місток, костел місіонерів. Палац князя Сангушка побудований у середині ХVIІІ ст. за проєктом і під керівництвом італійського архітектора Паоло Антоніо Фонтані у стилі бароко.
Двоповерховий прямокутний палац сформувався на основі бастіонного замку, збудованого на правому березі р. Горині в 1620-1630-х роках.
Після відкриття провадження у справі Міністерство культури та стратегічних комунікацій України добровільно виконало вимоги, викладені у позові прокуратури. Внесення цього об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України забезпечить державний захист та сприятиме збереженню історичного й культурного надбання для наступних поколінь.
Довідково
Палац Санґушків – величезний архітектурний комплекс, розташований на території Новозаславського замку, що колись постав на високому мисі при впадінні річки Понори до Горині. Від давнього укріплення добре простежуються оборонні рови. Палац звели продовж 1754-1770 років для Барбари Санґушкової, як резиденцію і центр волинських володінь князів.
Первісний проект розробив вже згаданий Паоло Фонтана — придворний архітектор Сангушків. Пані Барбарі він не сподобався як «старомодний» і на її вимогу проект доопрацьовав та значно переробив королівський архітектор Якуб Фонтана.
Двоповерхова споруда має цікаве та досить рідкісне для палаців Речі Посполитої планування «piano nobile» (пишний/аристократичний поверх). Так називався другий після цокольного поверх, що складався з пишної зали та анфілади декорованих кімнат, призначених для офіційних прийомів та урочистостей. До «piano nobile» зазвичай вели парадні сходи. Є такі і в Ізяславі.
Наприкінці ХІХ ст. палац перетворили на казарми для російських вояків. Від початку 1920-х тут господарювали вже бійці Червоної армії.
Наразі пам’ятка в в запустінні та руйнації.