Піп Іван – одна з нацвищих вершин Українських Карпат, висотою 2028 метрів. Розташована на південно-східному кінці головного хребта масиву Чорногора, на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей. Свою назву отримала через скелю на вершині, що нагадувала священика в рясі. Наразі цієї скелі вже немає.
Є два основні маршрути, через село Дземброня, або село Шибене. Варто сказати, що другий варіант буде значно довшим, але набагато цікавішим, шлях пролягає повз озеро Марічейка, що є непоганим місцем для стоянки.
Особлива ж ця гора тим, що на вершині знаходиться будівля старої обсерваторії, яку все ж язик не повертається назвати руїнами. Повна назва її була “Астрономічно-метеорологічна обсерваторія імені маршала Юзефа Пілсудського Ліги протиповітряної оборони Польщі”. Через те, що взимку її засипає снігом, вона отримала свою народну назву “Білий Слон”.
Трохи історії:
Після Першої світової війни стало зрозуміло, що обсерваторія у Варшаві вже не придатна для астрономічних спостережень, тому після пошуків і конкурсу було прийняте рішення будівництво нової обсерваторії у Карпатах, адже на той час територія була польською. Розпочалося воно влітку 1936 року. Основним матеріалом був місцевий камінь-пісковик, працювали переважно мешканці навколишніх сіл. Будматеріали наверх підвозили кіньми, або несли люди.
Офіційне відкриття відбулося 1938-го року. Обсерваторія мала 43 кімнати, серез них житлові приміщення, їдальню, конференц-зал, кабінети, котельню, акумулятори, і 57 вікон.
Після початку Другої Світової війни найцінніше обладнання було евакуйоване до Польщі. В цей період будівля переходила з рук в руки, і в 1944-му, після остаточної окупації радянською армією, була визнана зруйнованою. Все найцінніше що залишилося, розтягли селяни, з мідних листів, з яких був зроблений дах, зробили чани, в яких тепер варять сир.
Обсерваторія вражає з першого погляду. Дах довгий час був відсутній, лише 2012-го встановили дерев’яні перекриття і накрили все мідним листом. Тим не менш, стіни залишилися непохитними. Стан всередині значно гірший, підлога, сходи, стіни де-не-де обвалилися, є немало сміття.
На жовтій дошці біля входу зазначено, що відновлення відвувається за рахунок Міністерства Культури Республіки Польща та Варшавського університету. Отако.
А ще навколо можна побачити такі каменюки. Це старі мітки кордону, адже колись за обсерваторією починалася Чехословаччина. На старих польських мапах будівля позначена як мітка № 16.
На іншому, якщо придивитися, можна побачити літеру Р – Polska.
А з іншої сторони, якщо придивитися, C та S.
Залишки муру, по якому пролягав кордон.
Споруда є унікальною у своєму роді, місце дуже цікаве, тут хочеться залишатися, ходити навколо, і навіть полазити всередині.