Місто Кролевець розташоване за 180 км від Сум при автотрасі Київ – Москва. Центр адміністративного району. Кількість населення – понад 23 тисячі осіб.
Головна пам’ятка Кролевця – яблуня-колонія
Офіційно Кролевець був заснований у 1601 році переселенцями з Правобережжя (у 2001 році відмічався 400-літній ювілей міста, на честь якого випустили ювілейну колекційну монету номіналом у 5 гривень). Назвали його на честь польського короля (просто короля, без імені). Круль – король. Спочатку поселення називалось Крулевець, ну а потім назва трохи трансформувалась.
У 1644 році Кролевець вже вважався містом і отримав Магдебурзьке право. Потім місто брало участь у Визвольній війні. В період Руїни Кролевець неодноразово переходив з рук у руки. Закінчилося все спаленням поселення. Але завдяки зручному розташуванню на перехресті торгових шляхів Кролевець швидко відродився, і з 1686 року перебував у складі Московського царства (ну а потім Російської імперії).
Яблуня-колонія
Могила князя Петра Мещерського
З 1782 року місто було повітовим центром (з перервою у шість років). Воно ніколи не було значним промисловим осередком. Хоча як торговий центр (в Кролевці тривалий час розташовувався досить масштабний Хрестовоздвиженський ярмарок) його знали в усій Україні. Справжню славу місту принесло розташування тут народних промислів – ткацтва та вишивання. У Кролевці ще в 19 столітті почали виробляти рушники, які вважалися одними з кращих у імперії. Колись кролевецькі рушники висіли в кожній церкві й кожній хаті. Виробляють їх і нині. Правда в 90-ті роки фабрика „Художнє ткацтво” переживала не найкращі часи, але нині ситуація потроху виправляється – почалася реконструкція підприємства.
З часів повітового (і торгового) центру в Кролевці, звичайно, збереглися будівлі, які можна було б вважати пам’ятками архітектури. Якби не стан цих будівель. Наприклад, найгарніша міська садиба (колись належала родині Рудзинських), із прекрасно збереженим садибним будинком (збудованим у 20-ті роки 19 ст.), нині перебуває у приватній власності. Тут просто маєток одного із кролевецьких багатіїв, який охороняється величезними собаками і заходити на територію просто страшно.
Преображенська церква (1782 р.) та дзвіниця
Садибний будинок родини Огієвських (в ньому зупинявся Тарас Шевченко під час останньої подорожі в Україну, а ще тут зупинялася процесія з прахом Кобзаря) має зовсім несимпатичний вигляд – це ніби велика поштукатурена хата, частину якої займає якийсь типу гуртожиток, а в частині хочуть зробити музей. Хоча деякі історики припускають що цей будинок був зведений пізніше перебування Шевченка у Кролевці, на місці старого.
Є у Кролевці кілька старовинних адміністративних будівель (в одній з них розташована міська рада), колишня синагога, колишня жіноча гімназія. Ще збереглися кілька церков (у 19 ст. їх було шість). Правда останні дуже постраждали в радянський період, одну навіть перетворили у кафе. Інша церква – Преображенська, нині функціонує. Збудували її ще 1782 році. У радянські часи було зруйновано церковну дзвіницю та баню церкви, але нині дзвіницю відбудували, а баня – в процесі відбудови. Храм дуже шанується релігійною громадою міста.
Юбілейна п’ятигривнева монета випущена на честь 400-ліття Кролевця
Але є у Кролевці пам’ятка, яка відома не лише в Кролевці, і не лише Україні, а й далеко за її межами. Це єдина у світі яблуня-колонія. Посаджена унікальна рослина була понад 220 років тому. Звичайні яблуні стільки не живуть, але кролевецька має унікальну здатність до виживання – гілки її самоукорінюються. Коли якийсь із стовбурів починає всихати, він опускає до землі гілку й та укорінюється, перетворюючись на новий стовбур. Нині яблуня схожа на цілий яблуневий сад. Вона займає площу в 1000 кв.метрів, має більше десятка стовбурів та укорінених гілок. Вчені не можуть пояснити феномен цієї рослини. Її намагалися розмножити і насінням, і живцями. Але нічого не виходить – саджанці виростають звичайними яблунями, не здатними до „реінкарнації”.
Кролевецька яблуня фактично безсмертна. Дехто пояснює „яблуневе чудо” розташуванням поряд із нею могили князя Петра Мещерського. Хоча нічим особливим за життя цей князь не прославився (принаймні, мені про це не відомо), чому ж його могила зробила яблуню особливою?
Розташована яблуня на території Кролевецької станції юних натуралістів. Вона приймала участь у всеукраїнському конкурсі „7 природних чудес України”, але номінації не виборола.
Текст Романа Маленкова, фото Олега Години