Цікаво, що непримітні рукотворні пам’ятки набувають цікавий вид після руйнівних дій природи.
Унаслідок будівництва Канівської ГЕС, були затоплені деякі села, що лежали на берегах Дніпра. Серед них виявилися і Циблі, що на Переяславщині. Село було невелике, але мало школу і церкву, а також тисячу-другу жителів. Так, вельми типова церква Св.Іллі в 1964р. була приречена на знесення. Будівлі в затоплюваних селах знесли, церкву в Циблях також розбирали, але повністю зруйнувати не змогли.
У зв’язку з цими подіями церква Св.Іллі втратила свою паству, але тепер вона вабить зовсім іншим. Руїни храму, що стоять у воді, – приголомшливе видовище.
Недалеко від Переяслава в мальовничому місці на березі Канівського водосховища розташувалося молоде село Циблі. Сучасні Циблі відбудовані в 70-х на височини подалі від водосховища вже в рази більші за свого попередника, так як стали місцем проживання жителів навколишніх сіл, яких спіткала доля старих Циблів. Село це, можна сказати, еталон радянської сільської забудови, зведено згідно чіткого плану у 1969-1972рр. У селі вже нічого не нагадує про його давню історію. І тільки на околиці з кручі хрест вказує на зруйновану церкву – німого свідка минулого с.Циблі.
Дістатися руїн не просто. З якого боку не зайти, йти доведеться вбрід. Що з півдня, що з півночі йти практично однаково. Швидше за все дістатися можна, якщо піти навпростець по плавнях, густо зарослих очеретом.
Форсувати болотисту місцевість не вийшло – потрібна стежка вперлася в суцільну стіну очерету. Зробимо обхідний маневр з південного боку. Після півгодинної прогулянки лісом приводнюємся. До церкви приблизно кілометр.
Долаємо цей відрізок шляху вбрід. Рівень води варіюється від колін до пояса, що не завдає ніяких незручностей. На підході до церкви дно всіяне черепками і людськими кістками – поруч з храмом раніше розташовувалося кладовище (погост).
Взберемся всередину. На місці вівтаря виросла шовковиця. В принципі, все оздоблення храму складається з дрімучої зелені.
І все ж таки більш видовищно церква виглядає зовні.
