Оленка сьогодні зайнята, тому сьогодні пост про Трускавець від мене одного.
У твоїм обіймах, місто,
Нам так затишно і чисто.
Нудним дітям, добрим і лихим.
Пригорни нас всіх до себе,
Захисти під своїм небом,
Все прости, зігрій теплом своїм.
Про Трускавець. Частина перша. За пивом
Отож ми вирішили таки поїсти і почалися муки вибору. Тут дорого, тут не прикольно, тут не цікава кухня… Проте в цьому і позитивчик можна знайти :). Подивилися трошки місто. Трускавець – просто неймовірний мікс в архітектурному плані. Це і старовинні вілли в різному ступені розваленості і реконструкції. це і новоділи “під старину”, це і совкова монументальна забудова. Але чисто і затишно. По власним відчуттям суджу. Новітній готельний комплекс. Чувачки на лавці бухають п’ють , звичайно ж, Нафтусю.
Совковий радянський санаторій. Доречі, працюючий. Хоч і дерева на фасаді ростуть.
З громадського транспорту тут лише маршрутки помітив… ну і ось…
Місцеве СОХО))
На вулицях багацько забавних пам’ятничків і інсталяцій. Цей ось біля магазину сирів.
А це от біля магазинчику авторських сувенірів.
А це біля якоїсь кафешки.
Деякі будинки просто казкові.
Якщо зазирнути за парадні фасади , то також можна знайти цікавенько. Тут також чисто. Це показник.
А від цього я просто пісяв окропом. У великих містах такого вже не зустрінеш.
Римокатолицька парафія.
І Шевченко такий молодий.
На задньому плані видніється місцева ратуша. Здається, ми до неї так і не потрапили чомусь.
Сидить і дивиться на неймовірну будівлю. Зараз у цій старовинній віллі, що має назву “Гопняна” розташовано музей Михайла Біласа. Музей також чудовий, але про нього іншим разом. 
Музеї музеями, а джмелі – то цікавіше)
До традиційного вже знака для фотографування в Трускавці підійшли з урахуванням місцевого колориту. Вийшло гарно.
Але їсточки все ж хотілося, тому пішли далі. Ще вілли.
Літо…
Просто захотілося сфоткати.
Знову вийшли до центрального бульвару.
Надувна гірка для дітей. Хоча, якби я був дитиною, то це обличчя б мені потім в кошмарах снилося.
А от і їжа). Поїли в найвідомішій ( я не жартую, про неї найбільше в інтернеті) харчевні Трускавця). Справді смачно. 
Завернули на сувенірний риночок за магнітами.
Традиційний сувенір з Трускавця. Куманець – це такий глечик з якого люди п’ють Нафтусю. Запобігає руйнуванню зубної емалі від мінеральної води. Ще його називають “поїльник” (як для худоби).
А ми попрямували до Курортного парку “Вероніка Самбірська”.
Звичайно ж при моїй любові ходити колами не могли оминути центральний бювет ( сьогодні прочитав, що тепер там платний вхід. Одноразовий квиток – 3, 5 грн. Не даремно я звертав в минулому пості увагу на свіжепобудовані турнікети).
Парк шикарний. Але про це іншим разом. Не перемикайтеся, буде цікаво.