Звернувши у м. Жовква з міжнародної траси Львів – Варшава ліворуч, ви побачите покажчик на село Крехів та Івано-Франково.
Добре вторована дорога виведе вас на околицю старовинної Жовкви, і перед вами відкриється панорама рівнинного Малого Полісся, а пейзажна горбогірна гряда, що піднімається ніби сторож, ліворуч – це Розточчя.
Околиці Жовкви
Проминувши села Глинсько, Крехів, ви в’їдете на територію Яворівського національного парку.
Село Глинсько
Село Крехів
Яворівський національний парк
Подолавши ще близько 1 км, перед вами відкриється долина річки Маруньки. Перейшовши річку по дерев’яному містку та минувши хатини хутора Папірня, піднімаємося до перлини Львівського Розточчя – гори Побійної.
Вид на гору Побійну з території Крехівського монастиря
Вона, на перший погляд, нічим не відрізняється від братів-останців, що піднімаються по обидва боки долини, але впізнати її можна за стрімкістю схилів, буковими пралісами та дзюрчаннями потічків.
Крута хвиляста стежка виведе вас до кам’яного сторожа цієї гори – скелі-останця. Далі вона проходить по тортонських піщаних відкладах з круглими вапняковими камінцями біловатого кольору і виводить до оголеної скелі заввишки 5,5 м. В народі ці скелі-останці назвали “Крехівські сторожові башти”. Приглянувшись до них, можна помітити відбитки морських організмів, ниткоподібні пустоти – хідники, у вигляді деревовидної крони. Це залишки коралового рифу, який утворився ще в мезозої на дні теплого мілководного Сарматського моря.
Гострим шпилем врізується в небо на південному сході долини гора Кам’яна (393 м), ніби скликає у гості до захованих між пагорбами невеличких притихлих озерець, які в народі за свою чистоту, дзеркальність отримали назву Голубі Чарівні озера.
На вершині гори є стежки, які допоможуть вам не оминути інших природних пам’яток цієї гори. Одна з них приведе вас на схил, де добре збереглась вапнякова скеля із печерою. На початку XVII століття облюбували ці печери два монахи – Йоіль і Сильвестр, які тут поселилися і вели суворе монаше життя, віддаючись молитві на самоті. На скелі спорудили невеличку церковицю в честь святих Петра і Павла. Звістка про богомольців швидко облетіла навколишні села, і до них потягнулися люди, що хотіли йти дорогою чернечого подвигу. Тодішній власник цих земель Станіслав Жолкевський подарував ділянку за селом Крехів неподалік гори Побійної для будівництва церкви і монастиря.
Крехівський монастир
З північного схилу вершини гори стежка веде до джерела в урочищі Рубаня. Їх тут декілька, але приваблює те, що є в глибокому яру, де вода витікає з невеликої природної кам’яної ніші у вигляді колодязя, майже на контакті двох гірських порід – мергелів і пісковиків.
За переказами біля цього джерела з’явилась Матінка Божа. Монахи крехівського монастиря впорядкували цей яр, проклавши по його крутих схилах доріжки. Біля джерела збудували невеличку капличку, оплетену лозою покриту очеретом. Всередині стоїть фігура Матінки Божої. Паломники Крехівського монастиря, що розташований за 2 км на північ від джерела, спішать сюди по воду, яка має властивості зцілювати окремі недуги: шкірні, очні.
Джерело в урочищі Рубані
Перед підйомом крутим північним схилом, відпочиньте і наберіться сил здолати ще одне невеличке пасмо, яке, ніби природній вал, захищає красу і таємницю гори Побійної.
Дорога з джерела
З цього пасма відкриваються для вас краєвиди славного в історії України Крехівського монастиря отців Василіан та пам’ятного знаку перемоги над турками. Слава Крехівського монастиря і його чудотворні ікони Пречистої Діви Марії та Святого Миколая були і є сьогодні причиною паломництва. Тут, над горою Побійною, здається, витає сама Божа благодать.