Невеличке нині село Потелич, що на Жовківщині, відоме далеко за межами Львівщини. Саме тут є збережена найдавніша в Україні дерев’яна церква Святого Духа з 1502 року. Її на місці колишнього храму Бориса і Гліба на свої кошти звели місцеві гончарі, вироби яких були відомі в усій Європі.
Уперше про могутнє тоді місто Телич, серце гончарства, згадують у літописі в XIII столітті. Тоді у ньому зупинявся у справах князь Данило Галицький. Місто росло і розвивалося, адже було частиною великого торгового шляху. У ньому діяли гончарні майстерні, гути, броварня, гуральня, млини, воскобійня, працювали шевці, ткалі, кушніри, ковалі та боднарі. У 1498 році Потелич отримав Магдебурзьке право.
Але розквіту міста перешкоджали час і обставини. У 1502 році його частково спалили татари. Через шість десятиліть вони знову понищили його. А вже у наступному столітті великий торговий шлях, який з’єднував Люблін і Львів, перенесли через Раву-Руську. І древнє величне місто Потелич з тих пір почало занепадати. Відтак нині є звичайним прикордонним галицьким селом. Хоча ще сто років тому вважалося містом.
Храм при дорозі
Через Потелич двічі йшли козацькі загони Богдана Хмельницького.
Король Олександр намагався всіляко підтримати Потелич у розвитку. Після татарського спустошення у 1502 році звільнив місто на шість років від податків, на два роки від мита. Через 17 років по тому Потелич отримав право на проведення ярмарків. Ба більше, задля розвитку міста наказом короля заборонили ярмарки у довколишніх селах, у них також заборонили варити пиво – шинкарі мали за обов’язок купувати його, як і мед та горілку, саме в Потеличі.
Храм з дзвіницею
Згодом міщани звернулися до короля з проханням дозволити звести у Потеличі оборонний костел. Адже під час небезпеки вони ховалися аж у Любачівському замку, що був досить далеко від міста. Відтак король Зигмунт І у 1533 році дав дозвіл на зведення костелу і його обмурування. Кошти ж на спорудження оборонного храму мали б надійти від споруджених у місті корчми з гуральнею та воскобійні. Усім чужим у краї заборонили варити горілку, займатись шинкарством та робити віск. Та запроваджені нововведення не досягли мети – і за сім років костел так і не змогли збудувати.
Згодом костел таки з’явився у Потеличі. Щоправда, значно пізніше. А новий, мурований, святого Станіслава постав аж у 1826 році.
Перлина Потелича-церква Св.Духа з дзвіницею і сторожовими вежами по боках
Завдяки місцевій білій глині, Потелич прославився на всю Європу. Тут упродовж віків сформувались цілі династії гончарів. Станом на XV – XVI століття у ньому працювало 240 гончарів, у Львові ж лише 45. Тому й не дивно, що на міському гербі тоді було зображено два золоті ключі.
Храмовий комплекс
Особливістю потелицьких гончарних виробів було те, що їх виготовляли переважно з білої глини. А таких родовищ у всьому світі було не більше десяти. Відтак потелицькі майстри з місцевої пластичної глини виготовляли найрізноманітніші тонкостінні вогнетривкі посудини: глечики, горщики, макітри, миски, горнятка та інше. Не забували і про сувеніри – свистунці та скарбнички. І, звісно, про пічний кахель. Поряд із розквітом гончарства на початку минулого століття у Потеличі зявилася і фабрика порцеляни.
Храм Св.Духа
Дерев’яну церкву Святого Духа у Потеличах, зведену у 1502 році, вважають найдавнішою пам’яткою архітектури та монументального мистецтва галицької школи. А ще вона є найстарішим українським тридільним дерев’яним храмом. Заможні місцеві гончарі звели її на свої кошти на місці спаленого татарами колишнього храму Бориса і Гліба.
Церква розташована в колишній міській дільниці “Під городищем”(історики та археологи однозначно переконані: на території нинішнього Потелича давні слов’яни мали своє городище), на терасі схилу гори, під лісом.
Храм та дзвіниця
Церква Святого Духа є яскравим прикладом забудови бойківського типу зі ступінчасто-пірамідальним перекриттям. А поряд з нею височіє 20-метрова вежа-дзвіниця на дев’яти могутніх стояках. Деякі з них у діаметрі сягають 70 см. Місцеві мешканці іноді цю церкву називають підгірською, оскільки вона стоїть біля підніжжя гори.
Двері церкви
У храмі упродовж віків не лише молилися потеличани, тут вони шукали і фізичного захисту та порятунку у часи небезпек. Колись при храмі зберігали сім козацьких гармат. Нині про ті оборонні функції свідчать лише дві сторожові вежі на церковному подвір’ї.
Дзвіниця
Існує переказ про те, що у церкві Святого Духа бував на Літургії Богдан Хмельницький, котрий чекав у Потеличі з розвідки вістуна Буняка. Останній начебто прокляв Потеличі за те, що йому тут вибили око.
Святодухівська церква
У XVII ст. у храмі встановили новий двоярусний іконостас, розписаний у 1620 – 1640 роках. Стіни храму всуціль вкриті розписами. Ці роботи також фінансували місцеві гончарі. Усі розписи стилічно пов’язані з тодішнім суспільно-політичним життям. А у 1683 році відомий художник Іван Руткович намалював для потелицької церкви ікону “Деісус”.
За свою півтисячолітню історію потелицька церква Святого Духа пережила кілька реставрацій. Уперше – у 1718 році її відновленням займався майстер Казимир Домінікович. Згодом він її реставрував ще у 1736 і 1753 роках. Тоді замінили підвалини храму, перекриття над вівтарем та відремонтували піддашшя. На початку минулого століття церкву Святого Духа реставрували ще двічі. Тоді ґонтові дахи і обшиття стін храму обшили бляхою. І лише у 1970 – 1972 роках храм та його стінопис знову реставрували до первісного вигляду.
Храм Св.Духа
Тризрубна двоверха будівля розмірами 18,3 м. х 7,0 м. Складається з квадратової ширшої нави, до якої зі сходу прилягає гранчастий вужчий зруб вівтаря з двома невеличкими прямокутними ризницями (до ширини нави) по боках, а з заходу – прямокутний вужчий бабинець, витягнений по поперечній осі. Церкву оперізує широке піддашшя, оперте на випусти вінців зрубів і приставлені кронштейни. Стіни підопасання складаються з відкритого зрубу, надопасання – кожуховані гонтами. Наву вінчає чотирибічний наметовий верх з одним заломом, завершений ліхтарем з маківкою. Заломи нави укріплені застрілами, подібно як і в церкві у Волі-Висоцькій. Над вівтарем – восьмерик, увінчаний бароковою банею з ліхтарем і маківкою, а над бабинцем – двосхилий причілковий дах з острішком.
Храм Св.Духа в Потеличі
На південний схід від церкви знаходиться деревяна квадратова в плані стовпова дзвіниця розмірами 4,4 м х 4,4 м., збудована у 1502 р, ремонтована Казимиром Домініковичем у 1736 р. та реставрована у 1970 р.
Інформація з http://decerkva.org.ua/potelych.html та http://www.lvivpost.net/content/view/7224/90/
Вид на церкву Св.Трійці
Вид на костел Св.Станіслава
Недалеко від церкви Св.Духа зведений памятник загиблим воїнам.До нього ведуть бетонні сходи.Неподалік від монументу збереглись руїни древнього городища.
Радянський памятник 
Зверху відкривається чудовий вид на село.
Навіть радянські памятки тут виглядають по-іншому…
Святодухівський у сутінках
А ще в Потеличі є Троїцька церква 17ст.
Троїцька церква 
Храм мурований,пятикупольний,під бляхою.Центральна баня значно вища за бокові.У плані храм симетричний,під самим дахом куполів по периметру знаходяться невеличкі круглі віконечка-бійниці,які надають храму оборонного вигляду.
З обох боків від входу знаходяться камяні скульптури не ідентифікованих мною осіб..
Скульптура праворуч
Скульптура ліворуч
Над входом у храм-зображення Всевидящого Ока.
Позаду храму підноситься деревяна 20-ти метрова дзвіниця 1593-го року побудови.
Дзвіниця
Дзвіниця дерев’яна, каркасна, квадратна в плані, завершена високою шатровою покрівлею, під якою розміщена ажурна аркада. Низ дзвіниці оперезаний піддашшям великого виносу, який підтримується приставними кронштейнами.
Церква Св.Трійці
Дзвіниця стоїть на 9 могутніх стояках-стовпах,деякі з яких мають діаметр близько 70 см.
Церква Св.Трійці
Церква Св.Трійці
Щодо костелу в Потеличі-римо-католицька парафія в місті була заснована в 1425 р. мазовецьким князем Земовітом. Перший храм був дерев’яним – і згорів у 1777 р.
Костел Св.Станіслава з дзвіницею
Мурований костел, який стоїть в центрі села, неподалік нової школи, звели вже в середині ХІХ ст. В 1858 р. храм освятив під титулом св. Станіслава архієпископ Лука Баранецький. В ті часи парафія нараховувала близько тисячі віруючих і належала до Жовківського деканату. Відомо, що в 1929 р. парохом був Олександр Мошинський, а в 1933-1939 рр. – отець Лаврентій Генджак.
Костел Св.Станіслава.Профіль
В 1896 р. в селі зводиться цвинтарна каплиця (була відновлена на початку ХХІ ст.). Після Другої світової війни костел закрили, споруду використовували як сільський клуб, музей історії села та зерносховище.
Костел Св.Станіслава.Вид ззаду
Католикам будівлю повернули 8 грудня 1990 р. Костел було відреставровано. 29 жовтня 2000 р. відзначалося 575-річчя парафії.(http://www.karpaty.info/ua/uk/lv/zh/potelych/)
Костел Св.Станіслава з дзвіницею
Ще у селі є німецьке кладовище,на яке ми вже ну ніяк не встигали…