Про неймовірне село Буша ми вже писали, але тоді якось пропустили деякі неймовірні локації, розташовані у самій Буші та поряд із нею: два старовинних цвинтарі та казковий яр, який називають Гайдамацьким.
Гайдамацький яр
Як на мене – то це не зовсім яр – місцями це урочище схоже на кам’яний каньйон. Тут царство скель, яке сформувала річка Бушанка, прорізавши глибоку долину у вапняках та пісковиках. Є скелі досить високи – метрів десять заввишки, є химерні скелі, які отримали власні назви від місцевих мешканців: Гриб, Баран, Гайдамацька. Ну а назву яру можна легко зрозуміти – гайдамаки тут ховалися, і звідси робили свої напади на панів – ну так кажуть народні перекази.
Гайдамацький яр не дуже відома локація, якщо порівнювати його, накприклад, із скелями Урича, чи Довбуша, але, це точно не менш цікава локація, особливо, якщо приїхати сюди наприкінці жовтня. Без дощу. Коли дерева майже голі, а навколо все вкрите жовто-гарячим і червонястим листям, і фактурні шаруваті скелі стоять голі і прекрасні. Кажуть, що влітку цей яр зовсім інший, зарослий і менш цікавий, та ще й комарви повно. Напевне, якби біля найцікавіших скель вирубати дерева – було б все значно більш атрактивно. Краще прокласти маршрут, щоб було чимало оглядових майданчиків – нині всі їдуть за гарними світлинами, а у чагарях їх зробити складно. Ну і правильну промоцію організувати – тоді Гайдамацький яр стане національною туристичною зіркою.
Козацький цвинтар
Величезний цвинтар із кам’яними хрестами. Його традиційно називають козацьким, хоча більшість поховань на ньому датується 19 ст., і поховані там селяни. Та все ж, кажуть, що тут були поховані козаки, які обороняли замок у Буші в 1654 році. На їхніх хрестах епітафії давно зруйнувалися, а часто й хрести зникли, ну а потім з’явилися могили їх нащадків і козацький цвинтар перетворився на сільський. Але, напевне, козацьким його називати правильно, в пам’ять про козаків.
Це один із небагатьох цвинтарів України, які включені у Державний Реєстр пам’яток – 99% давніх некрополів у Реєстр не включені. Хрести цвинтаря вирізані із пісковика місцевими майстрами. Вони мають різні форми, які нині вважають архаїчними. Значна частина надгробків вирізана у формі козацького хреста, який походить від лицарського, або тамплієрського. Таку форму в Україні можна спостерігати від Дніпра і до Карпат (а може й далі, просто там ми ще не шукали). Цей цвинтар – неймовірна місцина. Він випромінює позитивну енергію тому тут можна блукати поміж хрестів довго. Це якийсь нонсенс – некрополь, поховання й позитивна енергія. Але так майже на усіх давньоукраїнських некрополях. Люди кажуть, що то від молитв та гарних спогадів про тих, хто там спочиває, місце насичується позитивною енергією, а давнє горе від гіркоти втрат давно вже не відчувається на таких цвинтарях.
Цвинтар кінця 19 – поч. 20 ст.
Є у Буші ще один цвинтар, який можна назвати старовинним – йому вже понад століття. Він на північному виїзді із села, у чагарях, поряд із сучасним цвинтарем. Ось його координати
48.348236, 28.125773
Цей цвинтар теж з кам’яними хрестами, але вони іншої форми, це кам’яні розп’яття, характерні для цього регіону – прекрасний зразок сільського примітивізму (це такий стиль мистецтва). Матимете час – відвідайте і цей цвинтар, щоб докласти частинку в строкату мозаїку казкового села Буша.
Текст та фото Романа Маленкова.
Значно більше світлин дивіться у нашій фотогалереї