На околиці с. Маліївці Хмельницької області тривають розкопки давнього скіфського кургану. Експедицію, до складу якої входять студенти одразу двох вишів – Кам’янець-Подільського національного університету ім. Огієнка та Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії очолює доцент кафедри археології Кам’янець-Подільського національного університету кандидат історичних наук Віталій Гуцал.
- Розкопки кургану
Масштабні археологічні розкопки і до повномасштабного вторгнення росіянців в Україну у нас були рідкістю. А після його початку – й поготів. Відповідно, дізнавшись про них, кореспондент «Україна Інкогніта» поквапився до Маліївців.
Як з’ясувалося дослідження тривають під егідою Малієвецькиого обласного історико-культурного музею та громадської організації «Малієвецька спадщина». Ініціатором дослідження є директорка згаданого музею, а також відома активіста збереження історичної спадщини, неодноразово згадана в публікаціях «Україна Інкогніта» Анастасія Донець. Вона ж звернулася до друзів Малієвецького музею фінансово і технічно підтримати проект, бо коштів які виділяють виші на проходження студентами практики було явно недостатньо. Тут пані Донець попросила окремо відзначити ПП ВКФ «Будмонтажсервіс» з Кам‘янця Подільського, яке надало важку техніку для перших днів роботи, аби дослідники змогли зняти чималу «шапку» кургану, та підприємство ТМ «Айріс» яке надає продукти та транспорт для щоденного перевезення студентів від бази до розкопу.
- Розкриття решток дерев’яної конструкції
- Залишки дерев’яної балки
«У громаді маємо майже два десятки курганів. – Розповіла «УІ» пані Анастасія. – Але цей, що на околиці Маліївців, давно мене притягував, наче магніт. Часто ходила навколо нього, дуже хотілося розкрити його таємниці. Попередня гіпотеза, що курган — належить до скіфського, або до доби бронзи. Наразі можна з певністю говорити, що це спадщина скіфів. Дуже прикро, що його тривалий час розорювали і він вже не такий величний, як колись. Зокрема ще на початок 1980-х років його висота була 4 метри, а діаметр – майже 70 м. Сьогодні його висота заледве два метри. Це був один із найбільших скіфських курганів в Хмельницькій області. Відповідно тут колись поховали досить непросту людину.
- Анастасія Донець на кургані. Фото: ФБ Анастасія Донець
Сподіваюся, шо знахідки будуть цікавими. Поки якихось артефактів цікавих загалу не виявлено. Зате сама структура кургану виявилася дуже нетиповою для Поділля. Втім розкопки триватимуть ще тиждень, тож основні знахідки ще попереду» – сказала Донець.
Масштаби розкопок вразили, як площею розкопу так і кількістю «масовки» (35 осіб!). Власне, це був найбільш велелюдний із подібних перфомансів, які автор особисто спостерігав на Поділлі. І один із найвелелюдніших із бачених в Україні взагалі. Більшу кількість учасників розкопок перед тим доводилося бачити хіба що в Ольвії, Херсонесі та на київському Подолі. І, мабуть, на околицях Маліївців маємо ще й найвеселішу експедицію (ще б пак, враховуючи вік її учасників).
Розкопки тривають під веселі рокові композиції, які лунають із потужної колонки встановленої на краю розкопу. Що характерно, жодного тобі «блатняку» чи, прости Господи, російського року чи попси. Лише якісна українська музика. Деякі із студентів примудрялися одночасно витанцьовувати, та працювати улюбленою лопатою. Коли тобі біля двадцяти все у житті радує!
А от лише сам курган якимись хоч трішки яскравими артефактами дослідників поки ще не порадував. Про срібні кубки, пекторалі, та інше «золотіщє», з яким зазвичай у пересічних громадян асоціюються скіфські кургани навіть не йдеться. Досі не знайдено навіть хоч якого пристойного керамічного горщика…
- Слід від стовпа каркасу курганної конструкції
Наразі із «рухомих» знахідок маємо лише фрагменти людського скелету та дрібні рештки якоїсь невеликої глиняної посудини. Останні потрібно ще відмити та спробувати скласти докупи, аби з’ясувати її форму.
- Віталій Гуцал
Наголосимо, що це лише в фільмах про Індіану Джонса головною метою археологів є знайти якийсь дорогоцінний артефакт. Насправді археологія це про розкриття загадок історії. І вже на цей час курган біля Маліївців зробив дослідникам чимало подарунків і сюрпризів:
«Внутрішня структура подільських курганів скіфського часу переважно будувалася із камею, – розповів пан Віталій Гуцал. – Звісно з використанням дерева і землі. Але чільне місце тут посідав камінь. Тим більше, що на Поділлі його чимало і знайти його не є проблемою. А тут, перебуваючи на Товтрах, де того каміння більш ніж достатньо, більш того майже упритул маємо скельні виходи, в структурі кургану ми не знайшли жодного камінчика! Курган збудовано тільки із різних типів землі, певно узятих із різних місць, у тому числі зі зліплених із грязюки «вальків» із використанням дерев’яних конструкцій. Зокрема ми розкопали стовпові ями. Враховуючи їх розташування та нахил, вірогідно конструкція чимось була схожа на велетенський курінь. Все це було потім підпалено. Очевидно, що пізніше до поховання дісталися грабіжники. Можливо не раз. Вірогідно ще у сиву давнину, бо кістки було розкидано і вони лежали не в анатомічному порядку. Біля поховання ми знайшли уламки кількох невеликих мисочок. Їх ще потрібно буде ретельно реставрувати».
Дослідники припускають, що знайдені рештки (їх відкопали за день до того і автор їх не бачив) це найвірогідніше «супутнє поховання», у якому ховали слуг, рабів, а часто і жінок, аби вони прислужували своєму господареві чи чоловікові у потойбічному світі. Відповідно археологи сподіваються, що незабаром поталанить знайти основне поховання людини, заради якої колись створили чималу земляну піраміду.
Студентка університету Огієнка Мар’яна Жемжурова (її автор випадково «відловив» під час обідньої перерви біля басейну де вона милувалася рожевими німфеями) вважає, що участь у такій експедиції не лише корисна професійно, бо дає основи знань і практики археологічних досліджень, але ще й є цікавою пригодою:
«Розкопки – то вже пригода, бо не знаєш, що знайдеш, – розповідає студентка. – Це дуже цікаво. Крім того нам дуже поталанило із місцем базування. Ми живемо в одному із службових будинків просто на території палацу. Туристи аби на все це подивитися впродовж якихось кількох годин, часто долають сотні кілометрів, а ми всю цю красу бачимо щодня!»
- А ще тут можна уявити себе графинею Орловською…
«Україна Інкогніта» і далі відстежуватиме перебіг розкопок у Маліївцях, та інформуватиме читачів про їх результати.
Текст і фото
Дмитро Полюхович