Товсте – дуже цікаве село у тіні «розкручених» сусідів (фотомандри)

Селище Товсте, що на Тернопільщині,  пересічному мандрівнику практично незнайоме, хоча через нього й проходять чималий туристичний трафік.

Але всі квапляться до більш розкручених локацій – Заліщиків, Городенки, Чорткова чи розташованого за кілька кілометрів поруч зниклого міста Червоногороду з романтичними руїнами замку та мальовничим Джуринським водоспадом. Сподіваємося, що після цієї публікації багато хто захоче зробити тут зупинку, бо воно варто того.

Своєю чудернацькою назвою містечко завдячує першому власнику тоді ще села — галицькому боярину В’ячеславу Товстому, який служив королю Роману Мстиславовичу. Вірогідно цей пан був таки нівроку «жирдяєм», звідки й отримав своє призвисько. Це не єдине місце, де боярин залишив слід в топоніміці. В колишньому Гусятинському р-ні, тієї ж Тернопільської обл., неподалік від Сатанова, також є село Товсте.

Боярин-товстун залишив чималий слід не лише в топоніміці, але й в історії. Коли в червні 1205 р. король Роман загинув у Польщі, його дружина, княгиня Анна стала регентшею при своїх малолітніх синах Данилі (майбутній король Данило Галицький) та Васильку. Тоді ж галицьке боярство вирішило звільнитися з під королівської влади. Вірними родині Романа Мстиславовича залишилися лише вололодимирські бояри на чолі з Товстим. Саме вони допомогли сім’ї свого сюзерена повернулися до Володимира-Волинського. Проте ненадовго. Вже за рік княгиня Анна з синами Данилом та Василем у супроводі В’ячеслава Товстого та його людей були змушені «дірою градною» (тобто підземним хідником) залишити місто та утекти до Угорщини.

У 1434 р. скориставшись смертю великого князя литовського Вітовта (1430 р) поляки перебирають владу на Поділлі, яка до того належала його намісникам. Згідно з новим територіально-адміністративним поділом, прийнятим в 1435 році, Товсте входить до новоутвореного Червоногродского повіту, з центом у Червоногороді. Тоді ж Товсте перетворюється на Тлусте (те ж саме, але польською мовою).

Від середини XV ст. Товсте/Тлусте набуває певного стратегічного значення. Тут зводиться замок, що контролював важливий торговий шлях зі Львова в Волощину. Вигідне положення на тракті перетворює Товсте на великий торгівельний центр. 1548 р. король Сигізмунд II Август надає поселенню Магдебурзьке право.

Михайло Хмельницький був товстянином. Вигадка чи ні?

В Товстому полюбляють розповідати, що їх містечко пов’язане з життям Михайла Хмельницького – батька славетного гетьмана. Одразу зауважимо, що цей епізод біографії Хмельницького-старшого — виключно відкриття товстенських краєзнавців, зокрема директора місцевого музею Ярослава Павлика. Інші історики про те мовчать. Відповідно  на все, що буде сказане нижче, варто дивитися з великим скепсисом, але гіпотеза цікава і про неї варто згадати.

Вважається, що Михайло Хмельницький був не лише Чигиринським підстаростою, але і старостою Товстенським та Язлівецьким. Коли конкретно пан Михайло оселився в Тлустому, місцеві історики ще не з’ясували. Перша згадка про його маєток у цьому містечку, мовляв, датується 25 січня 1579 р. і вже наступного, 1580 року, Хмельницький, отримав від короля Стефана Баторія прівелей на проведення в містечку щорічних ярмарків і щотижневих торгів.

Михайло Хмельницький господарював в Тлустому до 1594 р. аж поки не вчинив страшний злочин (який, – невідомо). За це його піддали баніції (позбавлення всіх прав та шляхетської честі), а сам пан Михайло був змушений тікати до Чигирина.

Тут народився хасидизм

У 1734 р. у Товстому оселився засновник хасидизму Ісраель бен Елізер. Вважається, що саме тут він отримав своє друге ім’я Баал Шем Тов (дослівно на івриті: Володар доброго імені, скорочено – Бешт) і став відомий як цадик і цілитель. В хасидизмі це називають «об’явлення Бешта». Тобто момент, коли він відкрив/об’явив людям своє справжнє обличчя великого цадика.

Хасидські перекази про це розповідають так:

Потім він [Ісраель бен Елізер] оселився у святій общині Тлуста, де теж був меламедом (учитель в хедері – релігійній школі – авт.), і не міг збирати міньян у себе удома, але приймав у себе людей і молився з ними. Одягався він в тузлик (шерстяний мішок для солі — авт.), і пальці ніг стирчали у нього з дір у взутті, бо він був дуже бідний. Він мав звичай занурюватися в мікву навіть в місяці теветі (випадає на грудень-січень григоріанського календаря), і піт виступав у нього краплями величиною з горошину. Потім почали приходити до нього деякі люди, і не хотів він приймати їх. Один раз привели до нього божевільного або божевільну, а він відмовився впустити. Вночі було йому сказано, що йому виповнилося 36 років. З ранку став він підраховувати і знайшов, що так воно і є. Прийняв божевільного, і вилікував його, і залишив зайняття меламеда, і узяв мого тестя, благословенної пам’яті, до себе софером, і стали приїжджати до нього люди з різних місць.

В Тлустому Бешт прожив чи не до самого свого переїзду до Меджибожа.

До хасидських переказів теж варто ставитися з величезною обережністю, бо у них чимало відверто казкового, як й логічних нестиковок. Але факт залишається фактом – хасидизм, як нова релігійна течія зародився саме у Товстому.

Станом на 1930 р. місцева єврейська громада налічувала 2 тис. 600 людей — понад дві третини від усього населення містечка. Але вже станом на 1939 р. вона значно скоротилася – 1 тис. 196 людей.

Крапку в історії єврейської громади Тлустого поставила німецька окупація. Нацисти створили в містечку гетто, куди крім місцевих зігнали євреїв з сусідніх Заліщіків, Городенки, Ягільниці, Чорткова тощо. 27 травня та 6 червня 1943 р. у наслідок двох масових страт все населення гетто було знищене. Враховуючи страти попередніх років, в містечку на загал закатували майже 5 тис. людей.

Сліди трагедії можна побачити на старому єврейському цвинтарі. Крім братських могил закатованих там можна побачити сліди від куль на надгробках-мацевах.

На єврейському ж цвинтарі впадає в вічі братська могила вояків УПА.

Від осені 1948 р. та по 7 травня 1951 р. в Товстому (з 1944 р. містечку повернули неполонізовану назву) діяла потужна друкарня ОУН імені Ярослава Старуха — «Стяга» (з 1950 р. їй дали ім’я В. Міхновського) . Знаходилася вона в підземній криївці на обійсті родини Мотичків на вул. Головній.

Це був тісний бункер близько трьох метрів завширшки та 4 м. завдовжки. З обладнання — чотири звичайнісінькі друкарські машинки та примітивний саморобний верстат, схожий на той, яким користувався ще Гуттенберг. Крім традиційних для підпілля листівок і прокламацій у товстянській типографії друкувалися сатиричні журнали «Хрін» та «Перець», журнали «До волі», «Підпільне слово», і «Революціонер-пропагандист».

Крім того друкарня виготовляла «бофони» (скорочено від «бойовий фонд») — своєрідні пропагандистсько-грошові документи УПА та ОУН.

Продукція підпільної типографії потім розповсюджувалася по усій Україні від Карпат до Донбасу.

7 травня 1951 р. оперативно-військова група МГБ знайшла та відкрила криївку. Підпільники, які переховувалися в бункері, при спробі захоплення вчинили збройний спротив і щоб не потрапити у руки ворога — застрелилися.

Загиблих підпільників совіти поховали на єврейському цвинтарі, за якийсь десяток метрів від поховання жертв німців.

Храми

Перше, що впадає у в вічі в Товстому, величний храм Архистратига Михаїла з дуже оригінальною та цікавою архітектурою. Тут маємо гармонійне поєднання двох взаємовиключних стилів – псевдо-візантійського та неоготики. Церква стоїть при трасі в самому центрі селища, ї на неї неможливо не звернути увагу.

Храм звели за проектом місцевого уродженця Яна Кароля Зубжицького-Саса — відомого архітектора та історика. Саме за його проектом зведено дивовижний неоготичний костел Mатері Божої Святого Розарія та святого Станіслава в сусідньому Чорткові, що по праву є головним символом цього міста та чи не найяскравішим зразком неоготики в Україні.

Храм зведено на місці однойменної дерев’яної церкви 1730 року. Будівництво тривало досить довго з 1912 по 1939 р. Спочатку завадила Перша світова війна. По тому — повоєнне безгрошів’я. Добудувати храм вдалося лише зусиллями пароха Антіна Навольського.

Панотець Антін народився в 1894 р. в простій селянській родині у селі Зозулинцях Заліщицького повіту. Попри просте походження закінчив Державну гімназію у Кицмані. Хотів стати ветеринаром та вступив до Львівської ветеринарії. Але з початком Першої світової війни був призваний до війська, де, як людина з освітою, пройшов вишкіл у старшинській школі, після чого героїчно воював проти росіян.

Після розпаду Австро-Угорщини та проголошення ЗУНР добровольцем вступив до лав Української Галицької армії і майже одразу, під час боїв за Львів отримав важке поранення та потрапив у полон. У польському концтаборі він перебував до 1922 р. Поляки не дали йому спокою й після звільнення, тим паче, що він ніколи не приховував своїх патріотичних поглядів. Незабаром Антіна Навольського знову арештували та ув’язнили в чортківській в’язниці. Після звільнення з в’язниці він певний час був змушений переховуватися.

Ще під час війни майбутній панотець прийшов до Бога. Після звільнення з в’язниці у Чорткові пан Антін вступив до Станіславівської духовної семінарії і у 1930 р. був висвячений на священника та отримав парафію у Тлустому.

Не зважаючи на хронічне безгрошів’я, дієвому пароху вдалося довести масштабне будівництово до завершення. Кошти зведення храму давали не лише жителі Тлустого, але й селяни з довколишніх сіл. Допомагали навіть …євреї! Зокрема ліс для даху та куполів пожертвував місцеві купець Герш Шпіцер.

Храм в Товстому славний не лише своєю архітектурою, але й внутрішнім оздобленням. Його стіни розписав видатний галицький художник Теодор Вацик.

Панотець Антін Навольський відомий також, як Праведник Народів Світу. Це почесне звання він отримав посмертно в 1993 р.

Парох від початку жорстко виступав на захист єврейського населення. 7 липня 1941 р. в період безвладдя, коли совіти вже утекли, а німці не прийшли місцеві кримінальники захотіли влаштувати погром. Дізнавшись про це панотець миттю зорганізував чоловіків-парафіян які й не допустили безладу. Сам священик увесь той день ходив єврейськими кварталами, всіма силами підтримуючи сусідів-юдеїв.

За окупації у своїх проповідях Антін Навольський постійно застерігав вірних від будь-якого насилля щодо євреїв. А якщо хто забруднить руки кров’ю невинних, хай до церкви більше ніколи не приходить. Зокрема 12 липня 1941-го, на свято Апостолів Петра і Павла, панотець під час проповіді звернувся до парафіян з такими словами: «Якщо хочете насправді незалежної України, мусите виборювати її власною кров’ю, а не кров’ю євреїв, як вчать вас німці!».

Закликами до ненасилля о. Антін не обмежувався, він також закликав вірних усіма силами допомагати упослідженим сусідам. Сам панотець врятував під смерті п’ятеро єврейських діток та ще допоміг врятуватися шести сім’ям, яких він переправив з гетто до знайомих селян.

Товстенська Св. Анна дивом пережила комуністів, хоча й втратила дзвіницю та шпиль.

За часів окупації місцевий ксьондз Станіслав Шкодзінський також виступив на захист євреїв. У своїх проповідях він неодноразово закликав поляків Товстого не плямувати руки невинною кров’ю беззбройних і забороняв навіть пальцем торкатися майна сусідів.

Восени 1943 р. отець Станіслав був заарештований поліцаями та вивезений з містечка. Подальша доля його невідома.

Навпроти костелу стоїть будинок старої ратуші. На її стіні можна побачити досить дивну меморіальну таблицю. Вона сповіщає, що з балкону цього будинку 30 червня 1941 р. член проводу ОУН Микола Фредрак проголосив Акт про відновлення Незалежності України та встановив синьо-жовтий прапор. Це виглядає досить дивно, враховуючи, що на той час Тлусте-Товсте не лише знаходилося під контролем совітів, але ще й було переповнене військами (через містечко проходить важлива стратегічна залізниця). Швидше за все подія мала місце, але пізніше — 7-го чи 8-го липня.

З архітектурних цікавинок варто згадати місцевий “Будинок народної творчості”. Він цікавий ти, що розташований він в одному з чотирьох фортів, що колись входили в оборонну систему містечка. Кажуть, що зведено його було за наказом Михайла Хмельницького.

Від часів міжвоєнної Польщі і десь до початку 2000-х років колишній форт використовувався як кінотеатр. Форт знаходиться позаду храму Архистратига Михаїла (потрібно трішечки пройтися вуличкою ліворуч від церкви).

Взагалі, якщо є час варто хоч трішки прогулятися Товстим. Тут можна зустріти дуже симпатичні старовині особняки. На жаль таких не дуже багато. Частина будинків зруйнували у 1943 р., коли німці ліквідовували гетто (під знесення потрапили в основному типові “містечкові” хати). По тому Скалату дісталося у травні 1944 р. під час масованого німецького авіанальоту. Нацистські бомби тоді розтрощили чи не весь цент містечка.

Варто також відвідати й старий єврейський цвинтар. Тут чимало цікавих надгробків-мацевот прикрашених високохудожнім різьбленням. Крім того з цвинтарної гори відкривається дуже красива панорама Товстого. Взагалі, на суб’єктивну думку автора цих рядків в Товстому на сьогодні маємо лише 2 пам’ятки, які варто детально оглянути – храм Архистратига Михаїла та єврейський некрополь.

P.S. Фотографії архівні 3-4 річної давнини. Тому можливо на сьогодні щось дещо змінилося

Подякувати автору за роботу можна переказавши пару гривень на карту ПБ 5168 7554 6511 0969. (Дмитро Полюхович)