Продовжую вас знайомити з уривками книги «Скарби шведських архівів», до написання якої доклався.
Книга досі не вийшла. З відомих причин. Але обов’язково має дійти до широкого читача (в т.ч. поза Україною), бо пояснює причини цієї війни.
Наприклад, ця мапа Московії цікава не лише тим, що в лівому нижньому куті, знаходимо сусідів московитів: Литву і Польщу. А біля Києва, Овруча, Житомира і Брацлава – бачимо і Україну (Ukranie).
І навіть не написом між Виборгом і Новгородом Великим – Ingrie (про незалежність якої все більше чутно сьогодні). Та навіть і не тим, що тут правильно вказано назву міста під Москвою, яке так і писалось раніше – «Володимир», а не «Владимир» (на честь Великого Київського князя Володимира Мономаха).
Найбільш цікавим на цій мапі є напис біля міста Тула, де проходила т.з. «Засечная черта», який вказує на розташування тієї самої Окраїни (Ocraina). Власне, по «Засечной черте» вона і проходила, ця окраїна.
Нижче напис «Мала Тартарія», який вказує на Кримські володіння і кочові народи на нашій землі.
Ні в українській, ні в польській мові немає такого слова, як «окраїна». У нас є «околиця». Натомість таке слово є в російській мові. І його правильне застосування бачимо на прикладі цієї мапи, яка є копією більш ранньої роботи Ніколя Сансона (1600-1667), де назви «Україна» і «Окраїна» співіснують без будь-яких непорозумінь та позначають зовсім різні землі.
Зрештою, як тоді так і сьогодні, землі України – це центр. Центр боротьби, осердя цивілізації, освіти, принципів, розвитку і позитивних змін.
Тоді як Московія в усі часи була провінцією і периферією цих процесів.
Власне, всі претензії московитів до України, Києва, українців – це бажання бути ближче до центру, до цивілізації.
Бажання, яке в силу неможливості здійснення, сотні років викликає у московитів тваринну заздрість, ненависть і жагуче бажання знищувати, вбивати, руйнувати все те, що не вкладається в їх розуміння і частиною чого вони ніколи не зможуть бути.
Автор: Ігор Полуектов