У парафіяльній будівлі на Тернопільщині знайшли старовинний церковний архів метричних та інших рукописних книг. За словами очевидців, архів може містити інформацію про три століття парафіяльного життя. Про це повідомляє РІСУ з посиланням на священика ПЦУ о. Олексія Філюка.
«Старовинний церковний архів, що зберігав у собі таємниці минулих поколінь, нарешті відкривається для нас. Сотні аркушів, написаних руками наших предків, дожили до наших днів, переховуючись у темряві, чекаючи свого часу, — написав він у соціальній мережі.
Зараз ми маємо унікальну можливість впорядкувати ці документи, зберегти їх від забуття та передати майбутнім поколінням. Кожен запис, кожен рядок – це частинка історії, яку нам випала честь відновити. Хто знає, які несподівані відкриття на нас чекають? Фото щойно зроблені, роботи багато».
Як розповів РІСУ о. Філюк, вони планують це акуратно розібрати, поскладати, описати, скласти акт і тоді оприлюднити деталі знахідки. З питань безпеки місце знахідки не розголошується.
«Терени історичної південної Волині досі можуть потішити нас важливими відкриттями з історії», – коментує для РІСУ науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ, дослідник архівів Володимир Мороз.
За його словами, місцевість, де служить о. Філюк, входила до історичного Ямпільського деканату унійної (греко-католицької) Луцько-Острозької єпархії.
«У 1756 р., як свідчать протоколи візитації, збереженої у фондах Державного архіву Житомирської області, Ямпільський греко-католицький деканат нараховував 29 парохій, частина з яких мала ще й дочірні церкви», — розповідає історик.
У другій половині XVIII ст. тут правив єпископ Сильвестр Лубенецький-Рудницький, який 1773 року коронував Почаївську чудотворну ікону Матері Божої папськими коронами.
З огляду на згадку про те, що деяким книгам віднайденого архіву по 300 років, історик вважає виправданим припущення, що там можна віднайти якусь кількість почаївських василіянських видань. А ще – архівні матеріали колишнього Ямпільського деканату. Російська царська влада наприкінці ХVІІІ – у першій третині ХІХ століть насильно перевела сотні унійних парохій до РПЦ. Віднайденому архіву ще пощастило, що його тоді не спалили, а сховали.
«Звісно, що важливо, щоби ці матеріали дослідили фахівці, які найближче є у Державному архіві Тернопільської області», – наголошує Володимир Мороз.
