Завдяки партнерському проекту ГО «Україна Інкогніта» та Відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міськради (Хмельницька обл.), що отримав назву «Могили предків» поталанило виявити найстаріший в Україні «чумнимний хрест». Взагалі він відомий давно, а от те що він ще й «чумний» з’ясувалося лиш недавно.
«Чумні» позацвинтарні хрести є надзвичайно рідкісними пам’ятками. На сьогодні в Україні історикам відомо лише про 13 таких артефактів: 8 – в околицях Сатанова, 2 – в Деражні, 1 – в Лісоводах (Городоцька МТГ), 1 – в с Городиська (Дунаєвецька МТГ). Все Хмельницька обл. Ще один хрест маємо на території Тернополя.
«Позацвинтарними» ці поховання є тому, що аби не розносити заразу померлих часто ховали біля будинків де вони жили.
Найдавніший із виявлених «чумних хрестів» України знаходиться на селянському обійсті в с. Кам’янка, що є присілком Сатанова (Хмельницька обл). Це хрест на могилі якогось Григора Кадона, який помер 26 жовтня 1719 року. На жаль місцеві селяни, які впродовж віків доглядали за могилою регулярно чистили і білили хреста вирізаного із мякого вапняка. У наслідок чого чималий напис на його зворотному боці практично стерся. Вдалося розібрати «повѣтр…», тобто «повітря», – епідемія.
Епідемія чуми 1719 р. спочатку охопила Жванець – місто-порт на кордоні з Туреччиною. Там із хворобою боролися радикально: заражені будинки просто спалювали разом із небіжчиками. Еле це не допомогло, і моровиця «джуми» (тобто чуми) незабаром атакувала Кам’янець. Міська шляхта на зібранні 21 вересня 1719 р. зібрала на нагальні потреби боротьби із «повітрям» чималу суму – 1000 злотих. Якщо хто думає, що ці гроші пішли на організацію карантинів, потреби лікарів чи хоча би вчасне поховання жертв хвороби – помиляється. На ці кошти провели меси в усіх храмах міста. Звісно не допомогло і хвороба поширилася на все Поділля [1].
Знахідка могили Кадона, крім виявлення унікального артефакту, має також важливе історичне значення. У 1831 р. згорів майже весь архів магістрату Сатанова, тому маємо надзвичайно мало письмової інформації про його історію та минуле. Якщо про епідемію моровиці 1770-1771 р. залишилися хоча би мінімальні свідчення у «Літописі Сатанівського монастиря», то інформації про епідемію 1719 року в Сатанові та прилеглих селах дотепер не було. Крім того, відштовхуючись від дати смерті Григора Кадона, можна зробити висновок, що хвороба подолала відстань від Кам’янця до Сатанова, а це понад 100 км, усього за місяць.
1– Ірина Пустиннікова. Епідемії і Кам’янець. Подолянин. К.-П. 20.03.2020