Проєкт «Могили Предків» презентує польські некрополі Поділля.
20 жовтня в Сохачеві (Польща), у відомому на всю країну Музеї Сохачевського регіону та Бзурської битви, відкрилася фотовиставка, присвячена давнім римо-католицьким (польським) некрополям Поділля. Вона стала результатом краєзнавчо-дослідницького проєкту «Могили Предків», який реалізується у партнерстві ГО «Україна Інкогніта» та Городоцької міської територіальної громади — в особі Відділу культури, національностей, релігій і туризму Городоцької міськради.
У межах проєкту досліджуються всі давні кладовища та позацвинтарні поховання колишнього Городоцького району — українські, польські та єврейські. Його мета — дослідити, зберегти та популяризувати багатонаціональну спадщину Поділля через вивчення старовинних некрополів. Це сприяє не лише глибшому розумінню минулого краю, а й міжнаціональному миру та злагоді — через розкриття культури народів-сусідів.
- Валентин Нищий та Олег Федоров розчищають пам’ятник для фотофіксації.
На сьогодні обстежено понад сорок некрополів і позацвинтарних поховань, що охоплюють період від кінця XVI до початку ХХ століття. Зроблено низку унікальних відкриттів. Зокрема:
- Виявлена мацева початку XVII ст. з найстарішим в Україні (а можливо, і в Європі) зображенням Стіни Плачу в Єрусалимі.
- Знайдено позацвинтарне (на селянському городі) поховання змішаної україно-польської родини, яка загинула під час епідемії 1770–1771 років. Це архаїчний «козацький» хрест із написами церковнослов’янською та польською мовами, що містить не лише епітафію, а й унікальні свідчення про політичну та релігійну ситуацію того часу. Аналогів такому пам’ятнику в Україні немає.
Результати експедицій висвітлено у понад півсотні публікацій у регіональних, загальнонаціональних та закордонних медіа. Створено три фотовиставки: єврейську, інтернаціональну (що охоплює всі типи некрополів) та римо-католицьку — саме вона представлена в Сохачеві.
Цікаво, що до виставки увійшли світлини як польських, так і українських кладовищ. Це пояснює начальник Відділу культури Городоцької міськради Олег Федоров:
«Національні культури Поділля розвивалися не у вакуумі, — розповідає дослідник. — Кожна культура вбирала щось у себе від інших і, одночасно, впливала на сусідні. Наприклад, в Городку маємо мацеву XVIII ст. прикрашену геральдичним польським орлом, скопійованим, ймовірно, з монети. А на православному цвинтарі в селі Куманів — кам’яні хрести з римо-католицькими символами. І навпаки: в Сатанові, на польському цвинтарі нами знайдено хрести, виконані в українській православній традиції, але з польськими епітафіями. Один із таких хрестів — з двома цвяхами на ногах Спасителя — зображено на афіші виставки. Хоча для католицької традиції мав би бути один».
- Хрест з Куманова
Історію «україно-польських» надгробків ХІХ століття коментує Дмитро Полюхович, координатор проєкту від ГО «Україна Інкогніта»:
«Що українці без проблем використовували надгробки у польському “дизайні”, а поляки — в українському, яскраво свідчить про відсутність релігійної чи національної ворожнечі. Люди купували готові пам’ятники у майстрів і не переймалися їх “неканонічністю”. Бо Спаситель — один для всіх. Якби відносини між спільнотами тоді були би хоч трішечки ворожими, то такого толерування ми би не спостерігали. Насправді українці і поляки у нас жили дружно. І це важливо акцентувати сьогодні», — акцентує дослідник
Фотовиставка — подарунок Городка місту-побратиму Сохачеву. Міста мають побратимські зв’язки понад три десятиліття. Виставка не лише показує цікаву грань історії Городоччини, але й демонструє повагу до польської складової краю, зміцнюючи українсько-польську дружбу.
Радослав Яросінський, директор Музею Сохачевського регіону та Бзурської битви, високо оцінив виставку:
«Виставка, представлена в Сохачеві, не лише демонструє зразки прекрасного сепулькрального мистецтва (мистецтво влаштування місць поховання та кладовищ – ред.), а й свідчить про історію, яка є спадщиною двох народів – польського та українського, — каже Радослав Яросінський, директор Музею Сохачевського регіону та Бзурської битви. — Покинуті та занедбані цвинтарі, у тому числі й польські – привернули увагу команди українських дослідників, які виконали надзвичайну роботу – задокументували та проаналізували величезну кількість надгробків, розкиданих по цвинтарях, де поховані поляки. Їхня робота – це не просто наукова справа, це неймовірно цінний, дружній жест до своїх минулих і теперішніх сусідів, чию спадщину вони вирішили зберегти», — оцінює проєкт польський музейник.
Виставка в Сохачеві буде демонструватися ще кілька місяців. Кожен, хто побуває в цьому місті, зможе її побачити.
А проєкт «Могили Предків» триває. Найближчим часом заплановано нову експедицію:
«Нещодавно ми дізналися про три старовинні кам’яні хрести, чо стоять в одному з лісових масивів, — каже Дмитро Полюхович. — Ймовірно, це поховання жертв епідемій: або чуми XVIII століття або холери 1830-1831 років. Треба з’ясувати. Можливо, там колись був хутір, жителів якого викосила хвороба. Не виключено, що це можуть бути свідчення давніх воєн».
Амбітний проєкт, що вже давно вийшов на міжнародний рівень, на абсолютно волонтерських засадах реалізується зусиллями 4-х ентузіастів: Олега Федорова, Дмитра Полюховича, Валентина Нищого та Ігоря Моцного. Технічне та організаційне забезпечення надається керівництвом Городоцької міської територіальної громади.