Фундаменти палацу Розумовського — під захистом держави, про це повідомляється на сторінці спільноти Спадщина в мережі «Фейсбук»
- Загальний вигляд фундаментів та східного кута підвалу другої половини XVIII ст., вигляд із заходу (Фото А. Короба, 27.03.2024 р.)
Зокрема у повідомлені йдеться, що 19 травня наказом Мінкульту пам’ятку включили до Державного реєстру нерухомих пам’яток одразу за трьома категоріями: історія, археологія та архітектура. Це означає захист і заборону будь-якого будівництва на місці збережених стін історичної споруди.
Нагадуємо: Фундаменти було випадково виявлено на початку 2024 року під час робіт ТОВ «Собі» на вул. Мазепи, 3в, 3г. Їх дослідив археолог Тимур Бобровський, а влітку того ж року Департамент охорони культурної спадщини КМДА включив об’єкт до Переліку пам’яток м. Києва. Втім, це не зупинило забудовника — у лютому 2025 року техніка знову з’явилася на ділянці, і частину Будівлі інженерних служб Київської фортеці (1853 р.) було знесено. Роботи вдалося зупинити лише завдяки рішучому спротиву місцевих мешканців. Після цього прокуратура наклала арешт на ділянку і заборонила проведення робіт. І ось — фундаменти офіційно в держреєстрі! Це ще один приклад того, як спільні дії дають результат.
Довідково
Старший науковий співробітник Національного заповідника «Софія Київська», дійсний член Українського національного комітету ICOMOS, кандидат історичних наук Тимур Бобровський про цю споруду написав таке:
Бібліографічні та картографічні матеріали дозволяють впевнено ідентифікувати залишки фундаментів та підвальних приміщень XVIII ст. Згідно історичної розвідки, опублікованої у 1930 р. Федором Ернстом:
«Перший за майданом (нині ‒ Арсенальна площа) ліворуч ґрунт із садибою та двома довгастими будовами наймав у другій половині XVIII століття у Микольського монастиря останній гетьман та один з найбагатіших магнатів тодішньої України ‒ К. Г. Розумовський. У 1780-х рр. тут був побудований величезний дерев’яний палац, що садовий фасад його був звернутий до Дніпрової долини. Чільний фасад виходив на прямокутній двір, по боках якого, перпендикулярно до вулиці, йшли флігелі.
На збудування палацу витрачено величезні кошти, але в ньому ніхто не жив. Року 1797 тут, з дозволу Розумовського, оселився тодішній київський генерал‒губернатор граф І. П. Салтиков. Тоді тут щотижня влаштовували балі, феєрверки, ілюмінації, й «він здавався чарівним, коли у літню ніч блищав огнями» згадував Ф.Ф. Вігель (що жив через вулицю проти цього палацу).
Трохи згодом, коли почалася війна з турками, до Розумовського вдалися по дозвіл розташувати в палаці частину війська. Обурений магнат наказав негайно розібрати палац і перевезти його до свого маєтку «Яготин» на Полтавщині. Від Київського палацу залишалися самі надвірні флігелі» (Київ, 1930, с. 469‒470).
Зображення згаданого палацу Кирила Розумовського відсутнє на плані Києва 1780 р., натомість його абрис присутній на планах 1799, 1803, 1812 та 1819 рр., де палац зображено як велику масивну будівлю з двома боковими ризалітами. Очевидно, палац був розібраний в 20-х рр. ХІХ ст. вже після смерті Кирила Розумовського, а трохи пізніше на цьому місці був збудований комплекс Інженерного двору Київської фортеці (контур будівлі Інженерних служб можна бачити на плані міста 1902 р.)