Неподалік від Білої Церкви знаходиться село Городище Пустоварівське, відоме своїм комплексом млинів — пам’яткою індустріальної архітектури другої половини ХІХ століття. Я все хотів на них подивитися, сюди навіть за бажання можна доїхати велосипедом, але не доходили ноги.
Один із млинів — цегляний, чотириповерховий, а за ним складські приміщення. Судячи із напису на стіні, тут десь іще й олійня є. Проте зараз це господарство не працює — казав місцевий дядько, що відколи помер мельник.
Неподалік є село Пустоварівка — звідти була перенесена винокурня, що стала цукровим заводом, та переїхали люди. Будівлі нагадують форт Боярд за стилем.
Млини розташовані на березі річки Рось уверх по течії від Білої Церкви. Між ними гребля, по якій прокладена дорога. Під час паводків вода тече через верх і пройти там стає неможливо, тому тут побудували пішохідний міст. Судячи із таблички, міст порівняно новобудова, 1980 рік. Як і всі мости, пофарбований у показово-патріотичні кольори.
Другий млин навпроти перекваліфікували у житловий будинок — частину приміщення вкрили дахом і зробили квартири. Він кам’яний — цікаво, його реально протопити взимку?
Під ним є гребля і вода затікає до турбін. Якщо води багато, то вона переливається через верх. Кажуть, тут є маленька електростанція, що навіть щось генерує.
Дроти, хай їм грець, головний ворог фотографа. Добре, що це був не комерційний тур, де бігом-бігом, бо треба все встигнути, а виїзд саме з метою познімати ці млини.
Ну а на цьому в мене все, індустріальної вам архітектури, не перемикайтеся.
