У Верховній Раді з’явився законопроєкт(11506), який дає можливість забудовникам отримати те, про що вони мріяли роками: взяти під контроль землі археології. Про це повідомляє Голка.
Наразі, за законом, всі пам’ятки археології – це державна власність і це відповідає Європейській конвенції з охорони археологічної спадщини, яка ратифікована Україною, та Конституції України (ст. 54).
Але все може змінитися і контроль над такими цінними ділянками, які зберігають інформацію про державність та історію України, може отримати місцева влада, яка у подальшому отримає можливість передавати ці ділянки забудовникам.
Для цього достатньо внести зміни в одну-єдину статтю закону “Про охорону культурної спадщини” (ст. 17).
- Уривок проєкту 11506. Порівняльна таблиця з пропозиціями змін до закону
І саме таку законодавчу ініціативу подав народний депутат Сергій Гривко (“Слуга народу”). Він відомий тим, що пропонував раніше ввести “податок на бездітність”, а засудженим “крутити педалі й виробляти електроенергію”. Таку ініціативу він вважав “креативною”.
Гривко входить у комітет з питань соцполітики та прав ветеранів, і зараз він вирішив свій “креатив” перенести на археологічну спадщину і це не випадково.
Його обрали у Верховну Раду від одного з мажоритарних округів Чернігівщини. І так співпало, що Велика Палата Верховного Суду нещодавно прийняла рішення щодо Чернігівських курганів, які місцева влада передала в комунальну власність, а далі її віддали в оренду приватному товариству для розорювання. Велика Палата постановила, що земля, де є кургани та інші памʼятки археологічної спадщини, має бути лише у власності держави. Рішення суду могло б бути іншим, якби те, що пропонує народний депутат, стало законом.
Гривко пояснює, навіщо ініціював такі зміни:
Зараз прокуратура повертає ділянки, які роздала місцева влада і де є археологічна спадщина, у власність держави і стягує кошти із місцевих бюджетів. Це великий тягар, особливо у прифронтових громад , коли бюджети там мінусові. Мова йде про судовий збір, який може становити і 10 000 грн. Земельний кодекс України жодним чином не забороняє перебування земель історико-культурного призначення, до яких, у тому числі, відноситься землі, на яких розміщені памʼятки археології у комунальній власності. Вказане підтвердила своєю постановою Велика Палата Верховного Суду.
І наводить як приклад справи, які пов’язані з громадами Чернігівщини – Семенівкою та Сосницею.
Національна академія наук вже отримала законодавчу ініціативу Гривка, аби підготувати свої висновки для парламентарів. Науковий співробітник В’ячеслав Баранов пояснює громадській ініціативі “Голка”, які загрози несе така законотворчість:
Забудовники постійно мріють, як будувати там, де є археологія. Такі пам’ятки, як правило, розташовані біля водойм у дуже мальовничих місцях. Зараз вся археологія під охороною держави і місцева влада не може законно надавати таку землю під забудову. Якщо ж це відбувається, як сталося у Києві з місцевістю Китаїв, то прокуратура йде тоді до суду і захищає державний інтерес. Якщо законопроєкт Гривка підтримають, то така земля вже може бути не лише державною, а й комунальною власністю та надалі приватною. Це значить, що прокуратура втратить будь-які інструменти для захисту суспільно важливого інтересу. Тому не важко здогадатися, в чиїх інтересах це робиться. Активісти, які захищають Китаїв або Васильківські карпати просто залишаться з цією проблемою сам на сам.
Як повідомляла раніше «Україна Інкогніта», — У Києві передали під забудову Китаївське городище – пам’ятку археології національного значення. 21 лютого стало відомо, що Господарський суд Києва ухвалив рішення на користь компанії, яка планує використати цінну територію під багатоповерхівки