Наприкінці вересня в Ужгороді було зруйновано палац Буттлера – пам’ятку архітектури XVII століття, розташовану на території колишнього заводу «Ужгородприлад», повідомляє ЗаБор.
Фото: ФБ сторінка Oleksandr Nikitchuk
Саме там компанія Sensar Development, очолювана бізнесменом із Запоріжжя Марком Марченком, веде будівництво нового житлового комплексу.
29 вересня комісія департаменту культури Закарпатської ОВА мала оглянути споруду, аби розпочати процедуру внесення її до списку об’єктів культурної спадщини. Однак чиновники на місці застали вже порожній майданчик – від будівлі залишилися лише фрагменти стіни.
Активісти та дослідники міста раніше подали документи на визнання палацу культурною пам’яткою, але через бюрократичні зволікання об’єкт так і не встиг отримати охоронний статус. Попри аварійний стан, споруда зберігала автентичні елементи – склепіння, масивні стіни та дерев’яні двері. Архітектори наголошують, що палац можна було реставрувати.
Палац Буттлера мав багату історію: у XIX столітті його власником був граф Мор Буттлер, після війни маєток націоналізували та передали у структуру заводу. Попри перебудови радянських часів, будівля зберігала історичну цінність. Водночас запорізька компанія-забудовник заявляє, що не знає, хто саме здійснив демонтаж. Офіційна позиція Sensar Development – «пам’ятка не мала підтвердженого статусу».
Разом із будівлею зникли і три унікальні вітражі художника Віталія Звенигородського, створені у 1980-х роках. Активісти роками просили передати їх до музею, проте цього не зробили. Закарпатські ЗМІ називають ситуацію небезпечним прецедентом: будь-який об’єкт, що ще не отримав остаточного статусу, можна безкарно знести.
Як повідомляє Голос Карпат, — палац Буттлера, також відомий як Боздоський палац, є важливою частиною історії Ужгорода та Закарпаття. Як з’ясувала Тетяна Літераті під час своїх досліджень в архівах, у радянські часи будівля вже мала охоронний номер і значилася пам’яткою історії та культури. Документи датували споруду XVI−XVII століттям.
Протягом XX століття палац був інтегрований у мережу заводських приміщень підприємства «Ужгородприлад» (пізніше «Модуль М»), його обклали плиткою.