Унаслідок російського ракетного удару по Київській ГЕС загнав пошкоджень знаменитий Музей гончарства у Вишгороді. Зокрема на території Вишгородського історико-культурного заповідника, в Музеї давньоруського гончарства, який входить у ТОП 5 музеїв Київщини за рейтингом ,»Мандруй Київщиною» пошкоджено павільйон пам’ятки археології місцевого значення — гончарний горн X–XI століть, унікальний об’єкт, єдиний такого типу у Східній Європі. Також зазнали пошкоджень робочі приміщення музею та кімната для проведення майстер-класів, де проходили заняття для дітей.
Довідково від «Мандруй Київщиною»
Музей давньоруського гончарства Вишгородського історико-культурного заповідника, відкритий у 2006 р.У 2003 р. на території садиби по вул. Межигірського Спаса, 11 під час досліджень археологи виявили залишки двокамерного, типового для Вишгорода гончарного горна ХІ ст. У 2014 р. Вишгородському історико-культурному заповіднику було передано територію садиби з відселеним будинком, з якого й почалася історія музею.Його перлиною є унікальний, єдиний у Східній Європі збережений гончарний горн ХІ ст. А загалом таких печей у Вишгороді було 250–300. Гончарний центр у Вишгороді займав більшу частину міського посаду Х–ХІІ ст. Таке виробництво на території Давньої Русі не має аналогій. Перші свідчення про масштабне керамічне виробництво у Вишгороді дослідники отримали у 1934–1937 рр., коли експедиція Інституту історії матеріальної культури під керівництвом Ф. Мовчанівського на південному схилі городища виявила два горни, а на схилі яру простежила плями ще від 15. У 1990 році на місці спорудження будинку по вул. Межигірського Спаса було досліджено сім горнів, у 1992 році — ще три і в 1995 році — один горн, який добре зберігся. Колекція кераміки, зібрана на цій території, — це десятки тисяч уламків і цілих виробів: горщики, глечики, світильники, великі корчаги — «піфоси», плитки для підлоги, вироблені для храму Святих Бориса і Гліба…
Археологи неподалік знайшли давньоруську вулицю, на якій уздовж струмка розташовувалися садиби гончарів. Виявлені рештки житлових і господарських приміщень, залишки горнів, огорожі й проїжджої частини вулиці, де ями та вибоїни засипали уламками бракованого гончарного посуду. І майстерні, й житлові приміщення були невеликі — 3,6×3,6; 4,6×2,7; 5,4×4,1 м, заглиблені в ґрунт на глибину від 0,5 до 1,6 м. Конструкції виявлених будівель Х ст. переважно зрубні, ХІ–ХІІ ст. – здебільшого каркасні. У деяких приміщеннях збереглися фрагменти стовпів і дощок підлоги. Можливо, існували й наземні споруди, проте їх важко виявити під час розкопок.
Утім, експозиція Музею давньоруського гончарства не обмежується лише історією Вишгородського керамічного виробництва.
У Музеї представлені зразки трипільської кераміки, раннього залізного віку, знайдені на території міста й району. Велика колекція будівельної кераміки: плінфа з руїн храму Святих Бориса і Гліба, полив’яні плитки підлоги храму, велика колекція цегли ХVІІІ–ХІХ ст., серед якої так звана межигірка — вогнетривка цегла малого розміру для будівництва печей, яку масово виготовляли в селах Нові Петрівці та Валки. Також серед експонатів — фрагменти унікальних виробів Межигірської фаянсової фабрики, залишки фаянсового виробництва.
Нікого не залишають байдужим і речі побутового вжитку, колекція автентичного одягу та вишитих рушників Київського Полісся, зібрані в музеї.
Подвір’я Музею оформлено в народному стилі селянської садиби. Експозиція 40 презентує традиції та побут населення Київського Полісся. На виставковому майданчику просто неба демонструються унікальні вироби народних майстрів, зразки давніх ремесел — бортництва та човнярства.
Колекція бортів (прообразів сучасних вуликів), колод і власне вуликів нині налічує 14 експонатів і постійно поповнюється. Є серед них і експонат, якому не одне століття.
Яскравими зразками традицій деревообробки є човни-довбанки та плоскодонки (7 одиниць), традиційний селянський віз, старовинні скрині, прядки тощо. Окрасою цієї колекції є реконструкція давньоруського човна (автор-дослідник Олексій Петраускас), зробленого за традиційною технологією та із застосуванням інструментів, аналогічних тим, які використовували за часів Давньої Русі. Човен було виготовлено у м. Олевську (Житомирська обл.), і він своїм ходом подолав майже 700 км річками та протоками, направляючись до Вишгорода.
Музей давно вже вийшов з розряду статичних закладів, ставши унікальним інтерактивним майданчиком. Тут можна не лише дізнатися багато нового про історію Вишгородського гончарства й традиції, звичаї та ремесла Київського Полісся під час огляду експозицій та екскурсій, а й самому доторкнутися до давніх ремесел під час майстер-класів з гончарства на гончарному колі, ліплення з глини, творення виробів з воску, інших творчих занять. А затишний і атмосферний арт-простір Open Air дає можливість проводити тут різноманітні фольклорні й етнографічні свята, знайомити відвідувачів з традиціями, звичаями і обрядами Київського Полісся.
Фото: Вишгородський історико-культурний заповідник