Понад річкою Стохід стоять села схожі на музеї народної архітектури. Там ще можна знайти людей котрі вірять в вовкулак і польових руслок, та бережуть самобутню поліську культуру. Мені вдалось побувати в декількох експедиціях та мандрівках в той містичний край. Декілька місцин варті не лише моєї уваги.
Стобихва.
Тільки в десяти хатах зараз тут живуть люди, майже всі пенсіонери. Донині залишилась незабудована площа в центрі. Бо в минулому Стобихва була містечком, куди три рази на рік зїзджалась вся округа на ярмарки. На горі стояла церква Успіння Божої Матері, діяла синагога. Працювали магазини, земська управа, поштова станція, водяний млин, кілька вітряків, ґуральня, сірникова фабрика, цегельний завод, церковно-приходська школа.
Але під час 1 Світової війни жителів виселели, церква згоріла. Люди повернувшись, застали містечко майже повністю зруйнованим. Згодом неподалік влаштували військовий полігон і людей знов виселяли, цього разу аж в Бесарабію, але частина з них повернулася додому після 2 Світової війни, пройшовши більше 1000 км пішки і женучи худобу. Стобихівці часто називають себе міщанами, не дивлячись на те, що залишилось їх менше ніж півсотні.
Великий і Малий Обзир
Колись в Обзирі було багато великої рогатої худоби, волів і корів – їх розводили на продаж. Між численними рукавами Стоходу простягаються сінокоси, трава з яких – прекрасний корм для худоби. Сіно і зараз тут часто перевозять човнами. На початку 20 століття в селі було дві сотні дворів, водяні млин та лісопильня, працювала корчма.
Ще у 16 столітті жителі Великого Обзира на протилежному березі річки Стохід заснували присілок Новосельці, який у 1825 році, щоб підкреслити давню спільність поселень, перейменували в Малий Обзир. Тоді ж давніше село назвали Обзиром Великим.
Щоб потрапити з Великого Обзира в Малий потрібно проїхати по трьох мостах над руслами Стоходу.
Червищанський плацдарм
Нижче по течії, біля сіл Тоболи, Старі та Нові Червища та Рудка Червинська з середини літа 1916 року до початку квітня 1917 року відбулись події, які згодом назвали – Червищанський плацдарм. Солдати російської армії зуміли тоді відкинути назад полки Австро-Угорської армії, які складались з Німецької піхоти, Баварської та Австрійської кавалерії. Проте, росіяни, не отримавши підмоги, мусили зупинитись. 9 місяців армії стояли одна напроти одної, Австрійці зуміли за цей час побудувати цілу систему бетонних оборонних укріплень. Росіяни мали лише дерево-земляну фортефікацію. Ворожі передові лінії в деяких місцях розділяло якихось 150 метрів.
Австро-Угорська армія робила багато невдалих строб вибити росіян з їх позицій, І врешті-решт, в перших числах квітня 1917 року російські війська потерпіли поразку. 20 000 солдат або загинули або були взяті в полон, для цього було використано і шрапнель і навіть заборонену хімічну зброю. Зараз поблизу села Тоболи вісім військових кладовищ.
