Брусилівський район Житомирської області дуже бідний на пам’ятки старовини. Тут щосили “потрудилася” радянська влада, яка знищила десятки прекрасних храмів і кілька маєтків. Але, все ж, дещо цінне тут збереглося, сховавшись в маленьких селах болотистої низини річки Здвиж …
Село Болячів розташоване у річечки Водотиї, за 12 км на південний захід від районного центру. Сюди ведуть тільки грунтові дороги, а в селі живуть (або виживають?) не більше 150 жителів … Але, так було не завжди. На початку 20 століття Болячів був процвітаючим селом з двома храмами .. Один з цих храмів уцілів і дожив до наших днів …
Отже, з 1648 до середини 1770-х рр. Болячів входив до складу Паволоцького козацького полку. У 1675 році військо Михайла Радзивілла захопило місто Паволоч (нині – село Попільнянського р-ну Житомирської обл.- авт.). Тоді Болячів і навколишні землі приєднали до Київського воєводства Речі Посполитої. У 1685-1709 роках знаменитий Семен Палій тимчасово відновив Паволочскій полк. З 1793 року Брусілівщіна увійшла до складу Російської імперії. Почалося закріпачення селян і насадження “русского мира”. Село увійшло до складу Радомисльського повіту Київської губернії … Детальний опис населеного пункту залишив Л. Похилевич в книзі “Сказания о населенных местностях Киевской губернии” 1864 року:
“Болячев село при реке Здвиже в 6-ти верстах от Водотыя. Жителей обоего пола православных 423 и римских католиков 8; земли 2344 десятины... Село основано, по преданию, по разорении города Романова, бежавшими оттуда жителями, которые в в печальных воспоминаниях о плодородии прежних мест, в сравнении с болотистой местностью нового, назвали его Болячевым….Принадлежит Карлу Стефановичу Дыминскому (латин. испов.) В 1737 году Болячев принадлежал Иакову Ерличу – скарбнику Смоленскому. В визитах 1741 и 1746 года (Паволоцкого деканата) о церкви Болячевской говорится, что она во имя Собора Пресвятой Богородицы, о трех главах, построена 1736 года, с колокольней над бабинцем, на которой было три чугунных колокола, а четвертый спижовый, перевезенный из Быковской церкви (соседнее село Брусиловского р-на – авт.)…Нынешняя церковь деревянная, во имя Рождества Христова, построена 1794 года, по штатам причислена к 7-му классу; земли имеет 35 десятин. Кроме села Болячева к ней причислена деревня Покрышева (нинішнє село Покришів – авт.) “.
Згадане Похилевичем місто Романів – це нинішнє село Романівка Попільнянського р-ну Житомирської області, що лежить у 30 км. на південь від Болячева. У 1616 році Романів був повністю знищений в результаті татарського набігу. Мабуть, цим часом і слід датувати виникнення села Болячів. Хоча, перша згадка про місцевість з такою назвою зустрічається ще раніше -у 1581 році…
Болячів. Церква Різдва Христового. 1794 рік. Видатна пам’ятка української народної архітектури
Згідно даних Л. Похилевича, перший храм в Болячеві з’явився у 1736 році. А в 1789 р він згорів … Другий храм – дерев’яну церкву Різдва Христового збудували у 1794 році, відразу після звільнення від польсько- шляхетського гніту. Тоді ще не діяли ганебні укази російського уряду про заборону будівництва храмів “в малоросійському стилі”. Тому церква Різдва Христового вийшла дивно красивою і гармонійною. Трьохчастний храм з трьома стрункими двухзаломними куполами та розташованою окремо двоярусною дзвіницею. Досконалі пропорції ставлять цю церкву в ряд шедеврів українського народного зодчества (!). Недарма, професор Г. Павлуцький ще у 1905 році включив фото храму в свою працю “Дерев’яні і кам’яні храми” – першу книгу про українську архітектуру. На жаль, прекрасну церкву зруйнували комуністи – варвари 20 століття …
На початку 20 століття в центрі Болячева побудували ще один дерев’яний храм – Петропавлівську (за іншими даними – Покровську) церкву.
Довгий час село прикрашали два храми … Для мене стало справжнім відкриттям, те, що Петропавлівська церква вціліла. Вона абсолютно невідома громадськості. Будівлю, схожу на церкву, я побачив на космознимку села і поїхав перевірити. Комуністи знесли верхи болячівської церкви, але сам храм зберігся. Майже занедбаний, він стоїть на центральній вулиці села. Петропавлівська церква хрещата, пятичастна, на фундаменті з бутового каменю. Побудована в т. зв. “єпархіальному” стилі. Має три входи – головний і бічні. Вівтарний зруб гранчатий, з прибудованими паламаркою і ризницею. Купол і верхні яруси дзвіниці не збереглися. Головна окраса болячівського храму – його зовнішній декор. Можна стверджувати, що цей провінційний храм володіє самим мальовничим різьбленим декором на території всієї Житомирщини .. Особливо гарні віконні лиштви з витіюватим різьбленням. Горизонтальну шалівку зрубів завершує широкий пояс з різьблених дощечок. В орнамент вплетені стилізовані зображення хрестиків. Всі грані і фронтони будівлі прикрашені різьбленням. Під покрівлею середхресття йде навісний карниз складного малюнка. Над ганком головного входу збереглося хрещате вікно, зараз частково зашите … Покриття покрівлі – старий шифер і жерсть. Петропавлівська церква перебуває в напівзанедбаному , аварійному стані. Всередину потрапити не вдалося – священик приїжджає тільки на великі свята звідкись здалеку. Храм давно не ремонтувався. Під впливом вологи підгнивають кути зрубів, нижні вінці і шалівка. Фундамент і бічні входи заросли мохом. Багато років тому церкву пофарбували блакитною фарбою. Але фарби на східну частину будівлі не вистачило…. Ганок головного входу демонтовано і тільки іконка Петра і Павла, прибита над дверима, нагадує, що церква діюча … Поруч з храмом – пам’ятник на братській могилі 26- і радянських воїнів, встановлений у 1957 році .
Болячів. Петропавлівська церква. Фронтон бічного рамена.
Болячів. Петропавлівська церква. Вікно в бабінці.
Болячів. Петропавлівська церква. Початок 20 ст. Вигляд з північного сходу.
Петропавлівська церква в Болячеві прикрашена багатим і оригінальним різьбленим декором. Таке складне і витончене різьблення я зустрічав, мабуть, тільки на храмі Параскеви П’ятниці в с. Олійникова Слобода Київської області, який побудований у 1910 році. Крім того, об’ємно – планувальні рішення церков в Болячеві і Олійникові Слободі дуже схожі.
Церкви у Болячеві та Олійниковій Слободі. Вони дуже схожі та обидві прикрашені вишуканим різьбленим декором.
Можливо, обидва храми побудовані за проектами одного і того ж талановитого архітектора початку 20 століття. Церква в Болячеві – цінна пам’ятка української дерев’яної архітектури епохи історизму. Вона потребує якнайшвидшої грамотної реставрації з відновленням втрачених куполів, а також – внесення до реєстру пам’яток архітектури України.
Текст і фото – архітектор Іван Биков ( частина книги “Архітектурні скарби Київщини “)
Болячів. Петропавлівська церква. Вигляд зі сходу. Вівтарна частина.
По дорозі на Болячів. Річка Щаснівка.