Головна > Новини > У церковному тайнику на Волині знайшли український прапор та давні метричні книги

У церковному тайнику на Волині знайшли український прапор та давні метричні книги

В березні цього року “Україна Інкогніта” вже повідомляла, що у парафіяльній будівлі на Тернопільщині знайшли старовинний церковний архів метричних та інших рукописних книг, що містив інформацію про три століття парафіяльного життя. Тепер маємо подібну і не менш сенсаційну знахідку на Волині. Подробиці розповідає Суспільне.

За повідомленням у Свято-Михайлівському храмі села Біличі на Волині під час реставрації даху знайшли заховані на горищі метричні книги 1923-1925 років, де вписано дані про народження, шлюби мешканців Заболотецько-Білицького повіту, але головна сенсація – прапор “Слава борцям за Україну”. Про це 18 червня розповів Суспільному провідний науковий співробітник Нововолинського історичного музею Юрій Велінець.

З його слів, український прапор був захований, бо за радянського часу, за його зберігання можна було отримати тюремний строк, або ж заслання.

“Метричні книги теж могли ховати з такою ж метою, щоб не могли встановити родинних зв’язків. В державному архіві області майже немає метричних книг з Прибужжя. Припускаю, що вони десь локально зберігаються по церквах”, — каже Юрій Велінець.

Наразі знахідки будуть досліджувати і описувати. Зі слів музейника, їх буде доцільно передати до державного архіву області, щоб ними могли скористатись люди, які досліджують свій родовід. Знайдений прапор, говорить Юрій Велінець, можливо, громада погодиться передати до Нововолинського історичного музею.

Довідково

За однією інформацією перша церква в Біличах постала в проміжку між 1620-м і 1640-м роками і була освячена на святого Архангела Михаїла, за іншою – церква зведена в 1693 році.
Наприкінці XIX ст. писали, що “вона типова для Волині”. Повністю відновлена у 1922 році.
Вже через шість років селяни з Білич вирішили, що потрібно біля давньої будувати нову, більшу церкву.
Пожертви на її будівництво брали тільки зі свого села. Будівничі церкви були з поблизького села Грибовиця.
Будівництво нового приміщення церкви тривало з весни 1928 року до літа 1939 року. Стару церкву пізніше розібрали, а з її матеріялу постала парафіяльна школа.
Совєтська влада в кінці 1930-х років пробувала закрити церкву щоб перетворити під власні цілі, але безуспішно.
Після другої світової війни церква деякий час була чинною. Її намагалися спалити у 1960-х роках.
Великий дзвін церкви має власну історію, яка розпочалася ще на початку ХХ століття.
Селянин із Білич Радчук Іван якось пожертвував 3 дубові діжки меду по 500 л кожна (!) і за ці кошти аж у Москві було замовлено дзвін.
До Ковеля його доправляли потягом, а далі у село везли кінними підводами.
На згадку про щедрого пасічника на дзвоні викарбовано: «Від Радчука Івана та його жени».
У роки Першої світової війни, братчики церкви вирішили заховати дзвін від загарбницьких рук.
Але коли знімали, то не втримали, і він з висоти впав униз. Через це має тріщину.