Великий Жванчик – палац, башта, цап і примара

Великий Жванчик – невеличке село у Дунаєвецькій міській територіальній громаді Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Виходячи з назви воно би мало стояти десь на березі Жванчика. Є така притока Дністра, що дала назву знаменитому містечку Жванець. Але однойменної річки тут навіть на обрії не спостерігається. За обрієм – теж… Назвою ж село завдячує вище згаданому містечку Жванець. Останнє ж колись було досить неспокійною точкою на мапі Поділля. Через низку обставин воно постійно було під ударами «добрих сусідів». За однією із версій частина жванівчан, яким остогиділо таке буремне життя, десь у XVII столітті змінили «прописку» на більш спокійний куточок Ойкумени. Звідси й назва.

До речі, – від початку село звалося просто Жванчик. Лише від 1921 р. до топоніму додалося визначення «Великий». Село дійсно чимале – півтори тисячі населення та ще й займає площу близько 4 квадратних кілометрів!

Попри розміри і поважну й цікаву історію великою кількістю цікавих пам’яток Великий Жванчик похвалитися не може. В селі лише одна варта уваги пам’ятка. Але яка!

Тут, посеред залишків старовинного парку стоїть палац Хелмінських. Зводити його почав Ігнатій Хелмінський, який перед тим став власником села. Будівництво комплексу садиби-резиденції тривало два десятиліття. Від 1868 р. по 1888 р. Першим, ще у 1870-х роках, постав палац, – дідичу ж потрібно було десь жити.

В 1881 р. до палацу прибудували чималу вежу у стилі італійських віл. У той час такі вежі стали дуже модними і палац без башти був швидше виключенням ніж правилом. Місцеві перекази стверджують, шо на тій башті колись висів дзвін у який били, коли поміщик хотів скликати селян на збори.

Після смерті Ігнатія маєток успадкували його сини Сигізмунд та Матвій. Незабаром Сигізмунд програв свою частину спадщини сусіду-поміщику Крупенському, палац якого (звісно що з баштою!) стояв розташованому неподалік Кривчику.

За місцевими переказами Сигізмунд, який до того ж був ще красенем, якось звабив доньку місцевого коваля. Коли виявилося, що дівчина (мабуть таки вже молодиця) – вагітна. Обіцяв одружитися і навіть призначив день вінчання. Наївна селянка припхалася до церкви, але замість файного нареченого  на неї чекав вбраний у фрак цап. Ображене дівчина, мовляв, викинулася із палацової вежі, а її душа перетворилася на примару та стала переслідувати панича. От той, нібито, аби позбутися палацу із розлюченою примарою  швиденько й продув спадщину в карти…

У 1902 р., Крупенський викупив у Матвія Хелмінського другу половину успадкованого маєтку  і став одноосібним дідичем села.

У пореволюційні роки селяни палац незле розграбували і вже цілилися спалити під три чорти, але на заваді став місцевий священик.

Цікаво що спадщина Крупенських, що у Великому Жванчику, що в Кривчику, сьогодні використовується медиками. В першому випадку маємо пульманологічний санаторій, у другому  – психоневрологічний інтернат.