В Україні давно склалася дуже сумна для долі культурної і історичної спадщини ситуація – у глибинці абсолютна більшість пам’яток, хай навіть тричі національного значення, не мають юридичних господарів. Відповідно на таких неможливо проводити будь-які ремонті, реставраційні чи інші роботи, пов’язані із їх збереженням. Ба! Навіть направити припис, аби чиновники вжили термінових заходів у випадку загрози руйнації чи пошкодження пам’ятки, немає кому. Адже вона офіційно нічия. Серед таких «сиріт» при батьках, зокрема, навіть давні замки, середньовічно-ренесансні міські брами та храми.
Натомість представники місцевої влади дуже неохоче вступають у права власності на розташовані на теренах їх громад пам’ятки. Прибутку жодного, зате постійний головний біль та зайві клопоти, – адже ставши власником доведеться відповідати за збереження «нікчемних руїн» та витрачати кошти на їх утримання.
Але маємо рідкісний випадок, коли дякуючи втручанню співробітників прокуратури ситуація змінюється на краще.
- Любешів, «В’їзна брама садиби». Фото Viacheslav Galievskyi, Вікіпедія
Як повідомляє Волинська обласна прокуратура на своїй офіційній сторінці в мережі «facebook», Любешівський районний суд задовольнив позов Камінь-Каширської окружної прокуратури та передав у власність громади селища Любешів безхазяйне майно – пам’ятку архітектури національного значення XVІІІ століття «В’їзна брама садиби».
Прокурори з’ясували, що право власності на об’єкт культурної спадщини не зареєстроване пори те, що улітку 2021 року селищна рада взяла приміщення на облік, як безхазяйне майно.
Тим часом без оформлення права власності на пам’ятку неможливо проводити будь-які роботи по її утриманні в належному стані. Таким чином бездіяльність селищної ради могла призвести до руйнації брами.
Прокурори в суді домоглися аби пам’ятка, що є візитівкою селища Любешів, нарешті отримала свого власника і аби громада вступила у права власності на неї.
Від «Україна інкогніта» зауважимо, що це рідкісне виключення із сумного правила має стати поштовхом до законодавчого вирішення проблеми безгоспності пам’яток. Давно на часі прийняти відповідний закон, згідно з яким всі безгоспні пам’ятки, принаймні національного значення, мають автоматично ставати на баланс громад, на теренах яких вони знаходяться. Тим більше, що впровадження цього закону не потребуватиме додаткових витрат із державного бюджету.