Сьогодні переглядав невикористані ніде фотографії й наштовхнувся на фото Бердичева. І відразу згадалась стара любов до цього міста. Тому й вирішив, незважаючи на те, що на сайті вже вистачає написаного про Бердичів (ось), встромити ще одну свою баночку на святу водицю.
За що ж я люблю Бердичів? По-перше за його монастир фортецю, яка є найближчою до Києва серед усіх фортець України. У Бердичеві її називають на російський манер – крєпость, а слово кляштор місцеве населення використовує.
Раніше повз “крєпость” йшли всі автобуси, які рухались через Бердичів на захід України. Потім зробили якусь об’їзну дорогу і транспорт пішов іншим шляхом, а кляштор залишився осторонь. Ніби то подалі від сторонніх очей. Можливо ще й тому від туристів можна часто почути питання: “Яка ще фортеця у Бердичеві?” Так, рекламують її несильно, але це справжня фортеця. І досить потужна. Колись була.
Так, це справжня фортеця, а ще це один із еталонів католицького монастиря і чи не найбільша святиня римо-католиків України. Костьол монастиря найстаріший на Наддніпрянщині. Й один із найефектніших.
А ще Бердичів – єврейське місто. Такої кількості євреїв у співвідношенні із неєвреями (60 до 10 тисяч) не було в жодному місті Світу, за межами Ізріїлю. Євреї тут жили, як у своїй країні. Недаремно Бердичів називали Волинським Єрусалимом. А потім євреї зникли із міста. Одні загинули від рук гітлерівців, інші мігрували… Зараз у місті менше тисячі євреїв, але він для них все рівно залишається легендарним містом. Гарно ілюструє цю легендарність історія, розказана мені місцевим рабином.
“Моя дружина нещодавно їздила до США. Там її запитали:
– Де ти зараз живеш?
– У Бердичеві – була відповідь.
– В якому Бердичеві? Він що існує насправді”.
Отже Бердичів для євреїв – місто-легенда. Волинський Єрусалим, на території якого поховані, за моїми підрахунками, кілька сотень представників цього народу. А ще тут похований один із найвидатніших хасидських цадиків, “адвокат єврейського народу”, Леві Іцхак Бердичівський.
Бердичів близький і народу Франції, адже тут вінчався французький геній – Оноре де Бальзак. У книзі написано “Гонорет Бальзак”. А у Чехова в Трьох сестрах теж про це згадується:
“Чебутыкин (читая газету). Бальзак венчался в Бердичеве.
Ирина напевает тихо.
Даже запишу себе это в книжку. (Записывает.) Бальзак венчался в Бердичеве. (Читает газету.)
Ирина (раскладывает пасьянс, задумчиво). Бальзак венчался в Бердичеве.”
Тоді це стало сенсацією європейського значення. Зараз Бердичів – культове місце для французьких туристів-бальзакофілів.
А вінчався він ось тут. У костьолі Святої Варвари.
У Бердичеві ще дуже багато цікавих архітектурних пам’яток. Але мій об’єктив до них на жаль ще не дістався.