Бучач, ч.2: ратуша

Найдовершеніша в Україні ратуша знаходиться тут, у Бучачі, посеред майдану Волі. Замовив це диво тодішній власник міста, канівський староста Микола Потоцький, задумавши перевершити за своєю красою львівську ратушу. Сам Потоцький хоч і робив багато корисного для надання Бучачу європейського обличчя, проте відрізнявся занадтою вимогливістю до всього, яка часом супроводжувалася і певною жорстокістю. Перед будівничим ратуші, відомим львівським архітектором Бернардом Меретином, автором собору Святого Юра у Львові, він поставив ультиматум: поки ратуша не вийде гарнішою за львівську, архітекторові не буде дозволено одружитися. Завдання, яке ставив Микола Потоцький, було виконано: стараннями тандему Меретин-Пінзель у Бучачі постала найкрасивіша ратуша країни, яка є такою і до сьогоднішнього дня.
 

Але на цьому мракобісся Потоцького навколо довершеності ратуші не закінчилося. За легендою, вражений роботою майстрів і заздрячи їхньому таланту, граф наказав закрити їх наверху будівлі. Мовляв, якщо вони такі генії, то нехай самі й вибираються звідти. Поміркувавши, умільці спорудили собі крила. Перший майстер, який був найстаршим з них, впав посеред майдану і розбився. Другий долетів до Стрипи і також не вижив. А третій, наймолодший, на ім’я Федір, перелетів річку і приземлився на горі. Гору назвали його ім’ям, і за декілька років стараннями того ж Миколи Потоцького на ній спорудили монастир отців василіан.

Бучацька ратуша з’явилася на світ протягом 1750 – 1751 років. Крім архітектора Меретина у створені її образу взяв участь найвідоміший у Східній Європі скульптор Йоган Георг Пінзель, родоначальник цілої епохи скульптури – епохи рококо, пізнього бароко. Під впливом його робот ще довго перебували його учні та польські й українські послідовники. Кількість скульптур, які створив Пінзель для бучацької ратуші, за різними оцінками сягало від чотирнадцяти до двадцяти чотирьох. Більшість з них було створено на тему перемоги добра над злом, а найоригінальніші мали такі назви: «Феміда», «Давид вбиває Голіафа», «Геракл, який перемагає лернейську гідру або лева», «Геракл роздирає пащу Немейському левові», «Нептун, який заспокоює море», «Запорожець». На жаль, далеко не всі вони дожили до наших днів: частина загинула у полум’ї пожежі 1865 року, а частина знищена під час Першої світової росіянами, для яких стрілянина по скульптурах Пінзеля була звичайною забавою. Деякі оригінали зберігаються у львівських музеях. Є надія, що після реставрації ратуші вони будуть повернуті на своє місце. Ратуша – не єдине творіння геніальних Пінзеля і Меретина у Бучачі. З іншими ми познайомимося упродовж нашої прогулянки містом.

Ратуша являє собою двоповерхову споруду висотою у 35 метрів, майже квадратну у плані, над якою підвищується двоярусна вежа з великими вікнами. Щоправда, первісно ратуша була 53 метри заввишки за рахунок 18-метрового шпиля, якій увінчував вежу. Цей шпиль було втрачено під час великої пожежі у 1865 році. На жаль майстрів, які б відновили його, не знайшлося. До 1847 року перед прикрашав годинник, який відновлено у 2002 році.

Основний двоповерховий об’єм ратуші має великі вікна. Кожний з фасадів прикрашають пілястри, завершені капітелями коринфського ордеру. Їх кількість на фасадах не однакова: головний західний має шість пілястр, задній – п’ять, бічні – по чотири. На головному фасаді зберігся картуш з родинним гербом Потоцьких «Пилявою». На фігурному щиті містився надпис «М. Р. 8. К.» («Микола Потоцький – староста Канівський»). Сподіваємося, всі ці цікаві деталі ми зможемо побачити після закінчення реставрації.

Інтер’єр ратуші поділений на дванадцять залів, поверхи з’єднані між собою гвинтовими сходами. У ХІХ столітті на першому поверсі споруди знаходились рада та повітове староство. У міжвоєнний період вся будівля ратуші була віддана під житло і крамниці. Протягом 1982 – 1922 років тут знаходилися історико-краєзнавчий музей та дитяча художня школа. Реставраційні роботи проведено у 1988 – 1989 році, але буквально за десятиліття ратуша, якою ніхто не опікувався, прийшла у запустіння і потребувала вже нового ремонту. Декілька років тому розпочато реставрацію ратуші, яку планували закінчити до святкування 750-річчя міста у 2010 році. Як завжди, не встигли.

На майдані Волі навколо ратуші збереглося декілька кам’яниць австрійського і польського періодів.

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джабаров)                         andy_babubudu

ternopillya

Читайте також:

Бучач, ч.1: замок і панорами

Бучач, ч.3: Василіанський монастир

Бучач, ч.4: костел Успіння Божої Матері