Чудей

Велике село Чудей з населенням 5 тисяч мешканців, розкинулося у міжріччі Малого Серету і Серетелю, а свою стару назву – Чудин отримало завдяки невеликому потоку, що протікає через село. У радянські часи село називалося Міжріччям.

Перша документальна згадка про Чудин міститься у грамоті поміщиці М.Коміссо, в якій зазначено, що село подаровано нею монастирю в Путні. З 1803 року в містечку працював завод, що виробляв листове скло. А у 80-ті роки ХІХ століття для потреб деревообробної промисловості до села була збудована залізнична гілка Карапчів – Чудин довжиною 19 кілометрів, яка пізніше була продовжена до Красноїльська. У наш час залізниця майже закинута і не діє.

Центр Чудею знаходиться на перехресті дороги Сторожинець – Красноїльськ та головної та найдовшої вулиці села і нагадує, скоріше, не сільській центр, а центр звичайного буковинського містечка із залишками австрійської забудови. Характерним представником колишнього австрійського духу Чудея є двоповерхова споруда будинку-інтернату. Сьогодні наряду з навчальним закладом в будівлі діє цікавий історико-етнологічний музей.

Крім того, в центрі збереглися будинки окружного суду, жандармерії, податкової інспекції, збудовані в кінці ХІХ на початок ХХ століття.

Є також декілька старих вілл.



Окрасою всього села є розташована перед перехрестям кам’яна Миколаївська церква, побудована у 1879 році. Румуни складають більшість населення Чудею, відповідно і церква ввібрала у себе елементи румунської церковно-архітектурної школи. Фронтон церкви нагадує костел, а дах увінчаний відразу сімома куполами. А про її українські архітектурні риси говорить хіба що хрещатий план церкви.

Ще трохи інформації про село. У ХІХ столітті та у першій половині ХХ-го Чудей, як і більшість буковинських містечок, мав велику долю єврейського населення. Сьогодні про це майже нічого не нагадує: євреїв знищила Друга світова, синагога не збереглася. І лише старий кіркут на виїзді з села у бік Красноїльська є свідком колишнього перебування євреїв у Чудеї.

Крім румунів, українців та євреїв у Чудеї здавна проживала і німецька громада. Німці жили на околиці села. Їх хати стояли на великій галявині, оточеній лісом. Нині з усього німецького хутора збереглася лише одна хата. Перед другою світовою війною, коли останні німці поверталися на свою історичну батьківщину, вони подарували цей будинок місцевому мешканцю за умови, що він збереже його. Новий власник слова дотримав: будинок стоїть і досі.

Текст та фото Андрія Бондаренка (Джихад Джаббаров)                          andy_babubudu