Вулиця Дарвіна у Харкові є однією з найкрасивіших в місті. При цьому вона є однією з маленьких вулиць, не такою широкою, як центральні магістралі, не такою відомою, як сусідня Пушкінська. Тим не менш, якщо ви хочете побачити цікавий куточок Харкова, єдиний архітектурний комплекс, який складається з чудових зразків різних епох, то вам треба піти на Дарвіна. Забудова тут неоднорідна, належить до різних часів, будинки не схожі між собою. Але, разом із тим, усе сприймається як комплекс, адже всі будинки (навіть радянські) зведені тут з урахуванням оточення.
Вулиця була заснована ще у XVIII ст. У 1804 р. стала називатися Садово-Куликовська. Тут були розташовані сади, які належали шляхетній слобожанській родині Куликовських. У другій пол. XVIII ст. величезний шматок землі від нинішнього Московського проспекту до вул. Гуданова і від Журавлівського схилу до Пушкінської належав останньому полковнику Харківського Слобідського козацького полку, пізніше предводителю харківського дворянства Матвію Прокоповичу Куликовському (1710-?). За його прізвищем була названа Куликова гора, де і розташовані вулиці Садово-Куликовська (Дарвіна) та Куликовська (Мельникова). Цікавим є факт, що один з Куликовських – гвардії полковник Кірасирського полку Микола Куликовський – у 1916 р. став чоловіком сестри імператора Миколи ІІ Ольги. Звісно, після 1917 р. він емігрував, а от його мати жила на вулиці Дарвіна до кінця 1920-х років. Ну і є версія, що ріг достатку перейшов на герб Харкова з герба Куликовських. Але повернемося на Дарвіна.
На Садово-Куликовській жив поет, байкар, ректор харківського університету Петро Петрович Гулак-Артемовський (1790-1865). Він був одним з перших мешканців вулиці (з 1836 р.). Проживав у будинку, який стояв на місці студентської поліклініки. Після Гулака-Артемовського тут був будинок купця Єнуровського, в гостях у якого бував Федір Шаляпін.
Активна забудова вулиці розпочалася наприкінці ХІХ ст. у зв’язку з початком будівництва у 1870-х рр. технологічного інституту (нині НТУ «ХПІ») неподалік. Це був перспективний та престижний район, де намагалися оселитися підприємці, інтелігенція, митці.
Перші будинки на вулиці були зведені тут у 1880-х рр. Це будинки дружини надвірного радника Н.І. Зубовської №25 (1887, арх. А.А. Томсон) та професора Коваленка №27 (1887).
Мабуть, найвідоміший особняк на Дарвіна – це будинок №9 (1911-1912, арх. В. Величко) – колишній будинок Рижових. Один з найбагатших громадян міста, купець другої гільдії, гласний міської думи Павло Павлович Рижов подарував особняк на день народження своїй дружині Валерії Олександрівні. У перші роки радянської влади тут розміщувалася ЧК, потім Всеукраїнське товариство культурних зв’язків із закордоном, а з 1934 р. – Будинок архітектора. Багато декоровані інтер’єри будинку добре збереглися до сьогодні. Зараз тут, крім поточних «архітектурних справ», відбуваються різноманітні культурницькі заходи, концерти.
Віктором Величком (1864-1923) у 1901 р. збудований ще один будинок на Дарвіна – №31. У ньому мешкав сам архітектор.
Цікавим є досить великий для цієї вулиці будинок, що належав купцю Молдавському, – №15. Це багатоквартирний прибутковий будинок у стилі модерн був споруджений у 1913 р. за проектом О. Ржепішевського.
Олександр Ржепішевський (1879-1930) – видатний харківський архітектор, автор багатьох (усього 27) будівель у місті, зокрема, прибуткових будинків у стилі модерн. Він є автором ще одного модернового будинку на Дарвіна – №29 (1914 р.), збудованого для актора, режисера, театрального діяча, керівника Харківського театру Миколи Миколайовича Синельникова, який проживав у одній з квартир особняка (інші здавав). Безумовно, це одна з найцікавіших та найоригінальніших споруд на вулиці.
Один з найкрасивіших будинків на Дарвіна – №13 (арх. О. Бекетов, 1896) – колишній особняк підприємця, професора харківського університету Дмитра Алчевського (1862-1920). Збудований у мавританському стилі з елементами готики. У 1903 р. через борги Алчевський вимушений був продати особняк. У різні роки тут розміщувалися: товариство взаємодопомоги трудящих жінок (з 1903), перша спільна гімназія для чоловіків та жінок (у прибудованому у 1911-1912 рр. корпусі, з 1924 р. – школа №1). Зараз у особняку розміщується українсько-британський коледж.
Архітектор Олександр Миколайович Бекетов (1862-1941) є автором понад 40 будинків у Харкові. Можна сказати, що його творіння визначають значною мірою обличчя міста. Він автор ще чотирьох особняків на Дарвіна.
Передусім відзначимо будинок №37 (1912 р.) у самому кінці вулиці. Тут жив сам Бекетов. Він був зятем великого підприємця та мецената Олексія Алчевського (1835-1901), який під час фінансової кризи закінчив життя самогубством (або ж був вбитий). Родина Алчевських після цього зазнавала великих фінансових втрат. Бекетов продав свій великий особняк та купив ділянку під будинок у дальньому кінці Садово-Куликовської, адже земля тут була більш дешевою, непрестижною. Він мешкав на другому поверсі будинку, а перший здавав. Тут, наприклад, жив видатний український художник-баталіст Микола Самокіш та відомий художник Михайло Пестриков.
У 1901 р. за проектом Бекетова збудований особняк купця П.В. Маркова (№23), а у 1903 р. – лікаря Ф.В. Піснячевськго (№21) та Котова (№17). Останній зіпсований пізньою надбудовою.
У 1910 р. був зведений особняк №11 (технік В. Гауш) у стилі модерн, який належав директору заводу сільськогосподарських машин товариства «Гельферих-Саде», віце-консулу Великобританії Чарльзу Блекі. Після революції і до 1934 р. тут був готель для іноземців, потім – гуртожиток. Зараз тут – Будинок художника.
Також відзначимо гарний будинок №35 у стилі модерн (арх. М. Компанієць, 1913 р.). Вирізняється він довершеними пропорціями, а також тим, що у під’їзді збереглися старовинні декоративні кахлі з зображенням знаків зодіаку (дивіться фото внизу статті). На жаль, стіни під’їзду нещадно побілені, і старий декор погано видно. Може місцевих мешканців краса дратує? Цікаво було б більше дізнатися про цей симпатичний будиночок, а то табличка на ньому досить лаконічна – “особняк”. І все.
Парна сторона вулиці Дарвіна забудована будинками зовсім різних епох. Є тут і дореволюційні, є й радянські величезні будинки 1930-х рр., досить цікаві. Взагалі, можна сказати, що парна сторона вулиці цікава саме радянськими будинками, які, може, і «різнокаліберні» й наліплені буз усілякої цілісної композиції, але кожен з них окремо – пам’ятник своєї епохи.
Найвідомішим об’єктом на цьому боці вулиці (і взагалі на Дарвіна) є, безумовно, студентська поліклініка (1973, арх. Р. Рабинович), тому всі, хто вчився у харківських вишах, на Дарвіна бували.
Зі старовинних будинків можна відзначити №4 (1915, арх. І. Тенне, О. Ржепішевський). Це колишній чотириквартирний доходний будинок вже згаданого купця Молдавського. Для початку ХХ ст. будинок вирізнявся високим рівнем комфортності. Зараз тут розміщується банк.
Згадаємо ще будинок НДІ металів (1934, арх. А. Носалевич, В. Кабанов) – головного інституту СРСР в галузі гнутих профілів прокату (№20), житлові будинки Комгоспу №12-16 (кін. 1920-х. – поч. 1930-х рр., арх. Б. Грицевський) тощо.
Не дивлячись на зовсім різні стилі, періоди та архітектурну цінність споруд на вулиці Дарвіна, всі будівлі тут гармонічно уживаються. Вулиця є маленьким заповідником, який відображує різні етапи розвитку міста.
Як дістатися? Вулиця Дарвіна відходить убік від вулиці Пушкінської біля станції метро імені архітектора Бекетова.