Головна > Блог > Коли ми вмирали

Коли ми вмирали

До села Зашків можна доїхати маршрутним таксі зі Львова або з Жовкви, поїздом Львів- Рава-Руська.

Зашків

В селі Зашків екскурсію проводимо під гаслом “Героями не народжуються, героями стають”, відвідуючи музей Євгена Коновальця – провідника ОУН, вихідця із Зашкова. Про події, пов’язані з УПА, можна довідатись від вчителів історії, старожилів села.

Музей Євгена Коновальця

До села Мокротин переходимо по гряді Розточчя із Зашкова через село Зарудці. В Мокротині, зустрівшись із головою сільської ради, довідаєтесь про військові події в околицях Мокротина. Він проведе вас до хутора Поляни, який має свою сумну історію.

В північно-західному напрямку від Львова на мальовничих пагорбах Розточчя розташувалося село Поляни. Воно було засноване вихідцями зі старостівства Глинянського передмістя Жовкви – у 1742 році.

 Поляна

У 1880 році у Полянах було вже 36 садиб. Жителі Полян належали до парафії у селі Мокротин. Перед II світовою війною село нараховувало 60 садиб. Поляни були знамениті своїми черешневими садами.

У 1950 році село було знищене військами НКВД за підтримку УПА.

Сільські будівлі були розібрані, а мешканців – одних вивезено в Сибір, інших розселено на околицях села Мокротин. Були вирубані навіть черешневі сади, аби про Поляни не питали у матерів діти, “Чому так рясно черешні цвітуть, чому розколений хрест стоїть біля дороги…”

Вернулися полянці на свої землі у 1991 році. Власними силами полянців, членів “Меморіалу” під керівництвом жителя Полян, голови “Меморіалу” Кунтого В. І. було відбудовано Полянську каплицю і освячено могили 5-х полянців-повстанців.

Щороку в серпні місяці полянці сходяться на спільну молитву за тих, кого вже немає з нами, за кращу долю тих, хто живе і працює для розквітк нашої України.

Дальше лісовою просікою переходимо до села Нова Скварява.

Нова Скварява

В ньому ми знайомимось з подіями ІІ світової війни, де ліси в околицях стали базами для сотень УПА, в околицях села є кургани. Припускають, що це поховання козацьких часів. В селі часто бував Іван Франко, милувався черешневими садами. Зберігся, як свідок давніх часів, старезний дуб.

В Жовкві у громадській організації “Меморіал” вам розкажуть про злочини у тюрмах НКВД проти невинних родин українців, що скоювались в 1939-40 і 1944-51 роках, проведуть до могил на цвинтарі, до знаку-обеліску біля ратуші, на площу Є. Коновальця.

Знак-обеліск у Жовкві

В селі Добросин члени краєзнавчого гуртка проведуть на хутір Лісові, де містилась продуктова база УПА, підпільна друкарня, явочні квартири, боївки сотень Сойки, Дужого, Єма. Хутір Лісові знищений в 1951 році, збереглась як свідок каплиця і дуб. В селі живуть свідки цих подій Бакуш Н. І., Гель Єва, Ган Настя, Мачіха Роман.

Добросин

До села Пирятин прямуємо з села Добросин через урочище Сущиха, хутір Боброїди, село Бишків в урощиче Лісничівка, де 13 серпня 1944 року стався збройний опір УПА, спрямований проти сталінських опричників. Цей збройний опір вчинили стрільці УПА трьох бойових сотень, які отаборились у Пирятинському лісі біля села Бишків у районі знищених пізніше лісничівки, млина і тартаку.

Пирятин

Першу сотню оточував легендарний полковник ЕМ. Це була добре вишколена і озброєна сотня, забезпечена транспортом, протитанковими і протиавіаційними гарматами, скорострілами і гранатометами.

Сотня Тихоміра, утворена весною 1944 року. З Бишківських і Новокам’янських добровольців, була озброєна слабше. В її завдання входив контроль за просуванням більшовицької партизанки зі сходу в Казиминські і Пирятинські ліси, а також за можливим проникненнями Польської Армії Крайової на Львів.

Третя сотня прибула до Пирятина з Карова в день бою 19 серпня. Ця сотня була загартована в боях з німцями та Польською Армією Крайовою. З весни 1944 року за наказом Головного командуючого УПА Захід її було направлено з Жовківщини на Холмщину, для охорони українських сіл, тероризованих “боївками” Армії Крайової. Ця сотня поверталася на свої бази в Кунинські і Скварявські ліси. Бій між УПА і військовими частинами НКВД тривав 2 доби. Тут пролилася кров повстанців, які героїчно захищали свої бойові позиції і не здали їх противнику. Лише на третю ніч, коли розвідка донесла, що їх оточують війська НКВД трьома підрозділами зі сторони Великих Мостів через Любелю, з Жовкви через Добросин і з Рави-Руської через села Липник і Нова Кам’янка, було прийнято рішення покинути Пирятин і через Гійче перейти в напрямку до Угнева до кордону з Польщею.

Дані розвідки УПА підтвердилися. Енкаведисти прибули в Пирятин 21 серпня і не зустрівши жодного опору почали палити село та розстрілювати всіх мужчин, які потрапляли на очі.