Сьогодні в Академічній залі Вінницького обласного краєзнавчого музею відбулася культурна та історична подія – відкриття пересувної виставки відомого подільського краєзнавця, мандрівника, фотографа, члена команди «Україна Інкогніта» Дмитра Полюховича – «Сатанів: втрачений світ стародавнього єврейського цвинтаря», присвячена до Дня пам’яті жертв Голокосту. Про це повідомляється на сторінці музею у мережі Фейсбук.
- Фото: Вінницький обласний краєзнавчий музей
На виставці представлено 25 планшетів з авторськими роботами-«витинанками», які присвячені традиційному мистецтву євреїв України та створені на основі різьблення по каменю на надгробках-мацевах, що датуються періодом із середини XVII до початку XIX століття.
- Фото: Вінницький обласний краєзнавчий музей
Експозиційний проект розкриває культуру, світогляд та звичаї євреїв України, показує традиції та вірування народу, який упродовж століть живе поряд з нами. Кожне зображення на надгробку має прихований зміст, який Дмитро Полюхович досліджував протягом двох десятиліть.
Сатанівський єврейський цвинтар – це стародавній некрополь, розташований у невеликому подільському містечку, один із найунікальніших у Східній Європі, із похованнями, датованими XVI–XIX століттями. На його території збереглися мацеви – традиційні єврейські надгробки, майстерно вирізані з каменю. Ці надгробки вражають складними барочними та ренесансними орнаментами, різьбленням та символічними зображеннями, які не лише вказують на імена і дати народження та смерті, а й передають глибокі релігійні, культурні сенси, пов’язані з життям покійних.
Релігійні уявлення євреїв-ашкеназі забороняли зображувати людей. Тож розповідь про небіжчика та про його майбутнє у Кращому Світі й надія на воскресіння з мертвих «шифрувалася» в рослинних орнаментах та зооморфних зображеннях. Майже кожне таке зображення є ілюстрацією до священних текстів Тори та Талмуду. Втім, зустрічаються й «позакнижні» сюжети. Наприклад головним елементом дуже красивого барокового надгробку на похованні Брайни, доньки Аарона, яка померла 1776 р., є ведмедиця із галузками в лапах. Тут бачимо не лише ілюстрацію до псалмів царя Давида, де сказано: «Праведник, як пальма, розквітає, як кедр в Леваноні, возвиситься» (популярний сюжет ведмідь з галузками, то і є той праведник в Райському Саду). Майстер у цьому сюжеті також обіграв ім’я небіжчиці: Брайна – дослівний переклад з їдиш – “темна”, “коричнева”. Бачимо паралель імені похованої з коричневим хутром ведмедя.
Вдалим доповненням виставки є чудові авторські роботи шаргородської мисткині Людмили Коваленко – сувенірні ляльки із серії «містечкові персонажі», виготовлені з теплою симпатією до пересічних постатей подільського містечка Шаргород. Під час презентації виставки «Сатанів: втрачений світ стародавнього єврейського цвинтаря» виступили: Ольга Зелінська – головний спеціаліст Управління культури та креативних індустрій Департаменту гуманітарної політики Вінницької ОВА; Алла Ратинська – в. о. начальника управління у справах національностей та релігій Вінницької ОВА; Світлана Шароварська – заступник директора Вінницького обласного краєзнавчого музею; Леонід Трахтенберг – директор Музею Голокосту у Вінниці; Лариса Семенко – модератор заходу. На заході були присутні члени єврейської громади, краєзнавці, освітяни, медіа. Організація виставки стала можливою завдяки організаційній та фінансовій підтримці Об’єднаної єврейської громади України (ОЕОУ).
Також варто подякувати керівництву Городоцької міської територіальної громади (Хмельницька обл.) яка і особі відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міськради в партнерстві з ГО «Україна Інкогніта», ініціювало проект “Могили предків”, у рамках якого обстежуються та досліджуються давні некрополі Городоччини (українські, польські та єврейські). Мета – збереження історичної спадщини і популяризації різноманітної та багатонаціональної культури Поділля. Завдяки учасникам проекту було виявлено низку мацев з цікавими і унікальними барельєфами, що представлені на виставці. Також активісту проекту дуже допомогли в очищені надгробків від моху та лишайників, для їх фотофіксації.
Перед Вінницею виставка встигла побувати в Дніпрі, Києві, Одесі, Хмельницькому, Городку (Хмельницька обл.) та Харкові.