Про Луцьку дитячу залізницю

Під час БАНДЕРШТАТУ цього разу містом ми майже не лазили, бо скільки ж можна привозити з Луцька одні й ті самі фото? Ходили тільки на нічну екскурсію містом (дуже раджу, до речі). Хм… А мені пам’ятається, ми зійшлись на тому, що задум екскурсії крутий, а втілення — не фонтан)) Факели, романтичні історії, хороший настрій… але фоткати там було незручно і темнувато. Проте сходили туди, куди збиралися минулих разів. Ні, не в оновлений торговий центр “Промінь” (тут місцеві мають оцінити жарт) (його тоді ще не відкрили, а так би ми сходили неодмінно, і площу таку красиву перед ним зробили), а проїхалися Луцькою дитячою залізницею.

Містом ми, звичайно ж, пересувалися, я навіть кілька кадрів зробив, але традиційного маршруту Замок – Кірха – Будинок скульптора цього разу не було. (Так, не було, якщо не брати до уваги нічної екскурсії, бо саме цим маршрутом вона й пролягає, тож, хто в Луцьку не вперше, навряд побачить на ній щось нове, ну хіба що при іншому світлі))
Бачили інше. Зараз активно реконструюється центральний парк міста. Чистять канали, перекладають пішохідні доріжки… Сподіваюся буде красиво.

Забабахали от такий от крутий дитячий майданчик. (Майже впевнена, що він був і минулого року)) Просто хтось його не помічав по причині того, що Бандерштат — безалкогольний фестиваль))

Побачив вперше місцевий пляж. Ну… місце, яке лучани називають пляжем. Хоча в ту спеку і він став спасінням.

Я на пляжі не вперше. Але треба визнати: якщо раніше я до нього ставилась дуже скептично, то цьогоріч спека і, вочевидь, вік узяли своє і я таки полізла купатися у річку (!) Це для мене подвиг, щоб ви розуміли, бо я навіть у Дніпрі не купаюся, що вже й казати про невеличкий Стир. Для купання придатними визнаю лише холодні гірські річки і море. До речі, про Стир. Є така байка, що російською ця назва звучить як «река Стырь», а якщо якимсь електронним перекладачем з російської на українську перекласти, то виходить «річка Поцуп» 🙂

Людина яка проводить семінари з пікапу.

Он праворуч уже й перша жертва цього безжального серцеїда))

А взагалі люблю Луцьк. Але дозовано, надто спокійне для мене місце. А як на мене, місце чудове, особливо для тих, кого замахав великий столичний мурашник.

Але не будемо відхилятися від теми. Про Дитячу залізницю.

Луцька дитяча залізниця збудована в 1952–1954 роках і є найкоротшою в Україні (не рахуючи дитячих залізниць в пісочницях)) Довжина її становить всього 1,5 кілометра і має вона лише дві станції — Росинка і Водограй (Піонерська і Молодогвардійська до 1992 року). Поїзди курсують човниковим методом, час руху від одної станції до іншої становить 7 хвилин.

Сідаємо на станції Росинка (вул. Шопена, 14а). Дорослий квиток коштує 16 грн. Дитячий відповідно – 8.

Зараз у складі Луцької дитячої залізниці знаходяться тепловоз ТУ7А-3279 (раніше працював на вузькоколійці в Берегово) і два старі польські вагони PAFAWAG.

Я от катаюся на Луцькій дитячий залізниці вдруге, а цього не знала. Тепер знатиму, дякую! Втім могли б співробітники покреативити і розповідати ці та інші цікаві факти по гучному зв’язку під час подорожі. На Львівській дитячій залізниці саме так і роблять. До речі, про дитячі залізниці у різних містах. Я каталася на Луцькій, Львівській і Київській, Дніпропетровську (Дніпровську!) спостерігала на власні очі, але чомусь пошкодувала минулого року 25 грн на те, щоб нею проїхатись. І в моєму особистому рейтингу дитячих українських залізниць лідирує Львівська, їй в спину дихає Луцька, Дніпровська також виглядає цілком пристойно. І в хвості плететься столична, не знаю чому, можливо через неймовірну кількість народу, яка була там під час цьогорічного відкриття, але й загалом вона мені сподобалась найменше. Очевидці кажуть, що незадовго до війни була чудово реконструйована Донецька дитяча залізниця. Тепер, на жаль, можна лише повірити їм на слово. Ну, або фото в мережі пошукати і позітхати… Ще, здається, в Харкові є ця забавка для великих і маленьких діток, але до Харкова удвох ми поки не доїхали)) А тепер геть непатріотичне зізнання: якщо безвідносно до географії, то абсолютним чемпіоном у моєму рейтингу є Будапештська дитяча залізниця. І навряд її хтось потіснить, бо це любов на все життя. Хто був, думаю, принаймні частково погодиться, а хто не був — дуже рекомендую поїхати й перевірити.

Луцька дитяча залізниця підпорядковується дорослій Львівській.

Вагони — не верх комфортабельності, звичайно (ну одразу ж попереджають, що вагон — «жесткий»)), але все одно радості повні штани. Це в нас було. Дітям то в рази більше подобається, мабуть.

Краєвиди не надто вражають. Хоча вичитав сьогодні, що залізниця частково проходить територією Луцького ботанічного саду. Найбільшим здивуванням, правда, було те, що в Луцьку є ботанічний сад! (Оце так новина! Доведеться ще раз їхати — на пошуки Луцького ботсаду))

7 хвилин щастя — і добралися до станції Водограй. Цікаво спостерігати як відчепляють і причепляють тепловоз, але найбільше милує, як розпирає від відчуття власної важливості дітей, які тут працюють).

Ну, але ж ви в курсі, що персонал там не тільки діти: тітонька у касі, і машиніст — теж дорослий дядька в оточенні підлітків, а то й юнаків, та й на станціях чимало дорослих у формі залізничників — пильнують дітей і порядок))

Це залізниця, крихітко, тут все жорстко.

Повторюсь, найцікавіше спостерігати за маневрами.

Так, це найулюбленіша забавка, мабуть, на всіх дитячих залізницях. І дорослі також залюбки й із не меншою цікавістю спостерігають за переставлянням тепловоза (чи як це зветься?) із голови в хвіст, який тут же стає головою. Такі от недитячі метаморфози))

Будівля станції “Водограй” не така цікава як станція “Росинка”. Проте тут є розклад. Ну, тут ми його принаймні знайшли. На «Росинці» розклад також є, але він надрукований на листочку і прикріплений до зовнішніх дверей верхнього вокзалу. Зауважте, що Луцька дитяча залізниця, як і решта її українських колег, працює лише у вихідні й у теплу пору року. Але, здається, в оголошенні йшлося, що для груп за домовленістю вони можуть організувати відвідини й у будній день.

Перекурили трохи і вирушаймо в зворотну дорогу.

Знову сім хвилин щирої дитячої радості — і ми в початковій точці нашої подорожі.

Тут вже чекає наступна партія пасажирів.

Нам в Луцьк.

Але спочатку до Луцького Слоника завернули. Цього року він ніжно-фіолетовий. Там ще десь поруч є «Крокодил», точніше — живописна коряга, що віддалено нагадує цього зеленого хижака.

Як будете в Луцьку в теплий період… Це хоч і примітивна забавка, але вона точно поверне вас у дитинство. Хай і на 14 хвилин.